Володимир І. з Дніпра. Розлучений, колишній військовий. Вважаю себе добрим господарем, не курю,не зловживаю спиртним, роботящий. Живу на дачі: гараж, автівка, В два мотоцикли, баня, басейн з водою на літній і зимовий час. Як відгукнеться та самотня, з якою знайдемо спільну мову, спільні інтереси, то запрошу до спільного проживання на дачі. Мені 71, ріст 165, вага 69.

Володимир О. Село моє за дев’ять км від міста, хата з газом, є автівка. А також город і трохи господарства. Мені 61, ріст 170, вага 70, на пенсії. Не п’ю, не курю, жінку, дружину, ніколи не скривджу. Спокійний, працьовитий, чесний. Як надійде мені лист, то відразу приїду, щоб побачитися. Не маю наміру спілкуватися есемесками безконечно. Через моє село їздить маршрутка з Дніпра.

Василь К. з Магдалинівського району. Хочу знайти другу половинку для життя. Згоден на переїзд. Роботящий, люблю працювати дома і не дома, робота моя була у Дніпрі, а зараз не їжджу вже, працюю в себе у районі. Уникаю сварок, не терплю лаятися, спиртним не захоплююся. люблю природу. 59 років, нормальна зовнішність, ріст 174, вага 76.

Віктор З. з передмістя Дніпра. Добрий день, пані Олено. Дуже радий, що «Зоря» поновила випуск і вашу рубрику. Коротенько нагадаю про себе. Мені 57, ріст 177, вага 95, без шкідливих звичок, працюю, але нічого не маю, окрім старенького авта. Добрий, незлий, ненудний (сподіваюся). Хочу жити для людини, допомагати, поважати, берегти. Отже, хотів би створити сім’ю з розумною жінкою, бажано без залежності від гаджетів.

Сергій П. із Софіївського району. Господарюю сам, але, по правді, самому важко, в селі ж бо треба і їсти наварити, і попорядкувати, і попрати, і постаратися щось у банки закрити. Вісім років як я сам, третій рік як поховав маму. Маю троє дітей: найстарша донечка у Дніпрі зі своєю сім’єю, син у Кривому Розі, а я з найменшим, школярем, тут. Перша дружина вмерла. Двоє старших дітей – від того шлюбу. Пізніше знайшов другу жінку, але нічого не вийшло. Тільки синок оце лишився зі мною. Живу, як усі люди. Мені 46, ріст 168, очі карі. Звичайний чоловік. Що я можу ще додати? Напишіть мені, хто зацікавиться, лист. Може, як побачимось, то все в нас вийде, нехай Господь дарує вам здоров’я.

Галина Д. з Дніпра. Пишу Вам, шановна ведуча, перший раз, надрукуйте, будь ласка, тільки коротенько. 73 роки, вдова, неповна. Колишня дачниця. Звичайна жінка, сповідую здоровий спосіб життя. Діти працюють, мешкають окремо. А моя мрія – щоб обізвався до мене листом-вісточ-кою самотній чоловік, з яким обміркуємо, чи є в нас спільне майбутнє. Наперед дякую.

Надія Т. з Дніпра. Колись з одним дописувачем поспілкувалися телефоном, обоє зрозуміли, що вимоги в нас різні, але залишилися друзями. А з другим, що був надрукований у тому ж випуску рубрики, стало ясно: в нього на кожній зупинці по жінці. Хоча він, напевне, непогана людина. Трохи про себе. Мені 67, ріст 168, вага 75, вдова. Все ще не втрачаю надії на зустріч з порядним одинаком. Хочу дозволити собі бути щасливою. Бо чоловік мій був хороший. Таке щастя я знаю і ціную. Життя на схилі віку може бути гарне і навіть прекрасне. Боротися зі старістю удвох веселіше.

Валентина С. В Україні я вже давно, хоча росіянка… Але! Вмію все: і город попорати, і смачно зварити-спекти, і дітей та онуків люблю, в мене три дочки, одружені, живуть окремо, а я – за тридцять км від них. Доля закинула мене у дуже гарне село, за 25 км від Верхньодніпровська. Я давно без чоловіка, дочок з онуками виростила, їм помогла, а літа минають. Якби вийшло в нас з майбутнім чоловіком, то десять-двадцять років ми змогли б пожити в парі: стрічати дітей, онуків, любити і жаліти, а в такій атмосфері, можливо, і ми любитимемо одне одного? Сама я повненька, але стрункенька білявка, 64 роки, була досить симпатична. Давно одна, бо зради простити не змогла… Чекатиму листа, буду вдячна за фото. А зустріч – вирішить: бути чи не бути?

Наталя Б. з Дніпра. Дочка в іншому місті. А я п’ятий рік, відколи не стало матусі, сама-одна у квартирі на лівому березі. Їжджу на роботу на правий берег. Вдачею добра. Як хтось із нас винуватий, то перша хутко пробачаю. Гарна господиня, порядна жінка. Мрію про люблячого, відданого, роботящого. Мені 53, ріст 170, вага 85, блакитні очі, білявка.

Тетяна М. з Дніпра. Роки летять, і все може бути, але разом, удвох можна все подолати. Життя навчило бути обережною, не такою довірливою. Мені 51, працюю за фахом на підприємстві, мешкаю на правому березі у приватному секторі. Спокійна, добра, домашня. Люблю тварин. До алкоголю, тютюну байдужа. Мій ріст 160, вага 65. Дуже подобаються ті люди, що сповідують здоровий спосіб життя, це така рідкість серед чоловіків. Та я ще сподіваюся, що можу створити міцну сім’ю.

Щоб надрукуватися на нашій сторінці (виходить у кожному числі газети), пишіть так, як умієте. Але не скупіться: чим докладніше буде розказана ваша історія, ваша правда, тим більше матимете шансів на успіх.
НАПИСАНЕ НАДІШЛІТЬ НА АДРЕСУ: Олені ДЕСЯТЕРИК, «Зоря», Січеславська набережна, 33, Дніпро, 49000.
І свій лист-відгук на ту чи іншу публікацію (з указанням дати!) так само шлете мені, а я перешлю тій людині, з якою хочете познайомитися. Індивідуального листування з дописувачами не веду. Адреси і прізвища не розголошую, не висилаю і прошу ДО РЕДАКЦІЇ НЕ ПРИЇЗДИТИ.

Щиро ваша О. Д.