Петро Ф. з Васильківського району. Писав я Вам, Оленко, кілька разів, усе марно. Дочка недалеко, працює в місті у торгівлі. Свою хату в райцентрі продав, а купили тут, у близькому селі. Газове ‘ опалення, туалет, ванна. Сад, виноград, персики, смородина. Городу чотири сотки. Електричкою дві години їзди до Дніпра. І маршрутки бігають. Мені мої 77 не дають, дають 65, не лисий, зморщок нема. Ріст 180, вага 80. До горілки байдужий, не курю, пенсія хороша, вистачає.
Віктор В. із П’ятихаток. Сповідую здоровий спосіб життя. Я спокійної вдачі, 70 років, ріст 164, вага 70. Цілком згоден з тим, що люди пишуть про свою одинокість. Ось і я вдівцем третій рік, сам у хаті. Дочка хороша, ну вона з сім’єю, не зі мною. Коло моєї хати сад, город, виноград, три квітники. Дуже люблю квіти, природу, виріс бо у селі. Наші П’ятихатки гарне місто, мені до вподоби. А ще люблю спокійну працю. От лиш самота не радує.

Олександр К. з Новомосковського району. Діти з онуками живуть окремо. Я вдівець. Не шукаю вигоди чи якогось багатства, лиш прагну, щоби стрілася мені надійна, душевна жіночка та й переїхала до мене. Мені 57, ріст 164, вага 70, добрий, до спиртного байдужий, але курю.

Сергій П. із Софіївського району. Господарюю сам, але, по правді, самому важко, в селі ж бо треба і їсти наварити, і попорядкувати, і попрати, а о цій порі щось у банки закрити. Вісім років як я сам, третій рік як поховав маму. Маю троє дітей: найстарша донечка у Дніпрі зі своєю сім’єю, син у Кривому Розі, а я з найменшим, школярем, тут. Перша дружина вмерла. Двоє старших дітей – від того шлюбу. Пізніше знайшов другу жінку, але нічого не вийшло. Тільки синок оце лишився зі мною. Живу, як усі люди. Мені 46, ріст 168, очі карі. Звичайний чоловік. Що я можу ще додати? Напишіть мені, хто зацікавиться, лист. Може, як побачимось, то все в нас вийде, нехай Господь дарує вам здоров’я.

Вікторія Р. з Дніпра. Чи не марно знов пишу? 68-й рік, середні ріст і вага. Освіта: фізтех ДДУ. Виховання було строге. За татом – військовим залізничником довелося попоїздити світом. Відійшли у засвіти чоловік, брат, батько і мати. Як у чоловіка подібної долі є онуки, то негоже падати духом! Я своїх ще не знати коли дочекаюся: син ще нежонатий. Працююча пенсіонерка, підробляю при нагоді, пенсія ж бо – не розженешся. Не лицемірю, дорожу дружбою.

Ганна С. з Дніпровського району. 1955 р. н., середнього росту і статури. У цивілізованому селі, центрі територіальної громади, маю хатинку, невеличку ділянку, садочок, трошечки господарства. Люблю землю, природу, квіти. З повагою ставлюся до людей, намагаюся бачити довкола себе позитив, живу з вірою в Бога, бо все, що оточує нас, – то його творіння. Незалежна, забезпечена в розумних межах. Спокійна, чуйна, поміркована. Вдова, син з родиною за 20 км від мене.

Валентина А. з Дніпра. Але я не дніпрянка, хоч на теперішній час перебуваю тут. Повагалась, повагалась і все ж таки наважилася послати Вам, пані Олено, як ведучій рубрики для людей самотніх, цей короткий лист. Народилася в Донецькій області, точніше – на межі Донецької і Дніпропетровської. І ось так сталося, що вимушено опинилася тут, у Дніпрі, в статусі переміщеної особи. Мені 63, ріст 170, вага 70, струнка, з почуттям гумору. У цьому році тридцять літ як овдовіла. Виховала двох дітей, обоє хороші, та в них своє життя. Що ще? Не п’ю, не курю, люблю природу. До речі, в тому селі, де мій дім, відразу за моїм городом річка, можна і порибалити, їхати не треба нікуди. Праця на городі – мені на втіху. І моя «фішка» – домашнє господарство. З моїм небіжчиком збудували ми добротну хату, купили автівку… Та не судилося нам довго прожити. Аварія. Самотнього чоловіка, без шкідливих звичок, який зацікавиться мною, буду шанувати. Як дійдемо згоди. Читачам рубрики зичу якнайскорше мирного неба і перемоги над рашистами-супостатами. Слава Україні!

Тетяна С. За роботою писати нема коли. Тож якнайкоротше: мені 62, ріст 158, вага 63, освіта вища, працювала в медицині. Власний дім у се-лищі-райцентрі, сад, город, квітник. Син живе окремо, в місті, нині служить у ЗСУ. Шлю цей лист зі сподіванням, що прочитає й відгукнеться не вагаючись той, з ким наші мрії збігатимуться.

Лариса Ю. з Дніпра. Люблю природу, тварин. На таких, як я, кажуть: творча людина. Небайдужа до мандрів-подорожей, прогулянок. Діти й онуки не зі мною, так виходить, що бачимося нечасто. Є ще бабусі. Людина не може, не повинна бути сама. Хочеться сім’ї. Щоб я піклувалася, і про мене так само. Щоб усе робили спільно. Щоб мій обранець був приємної зовнішності, добрий, спокійний, без лихих, ясна річ, нахилів, працюючий. Мені 58, ріст 165, вага 52.

Жанна П. з Дніпра. Мешкаю у квартирі з сином-підлітком. Мені 53, ріст 170, вага 70, з почуттям гумору, без лихих звичок, інтереси різнобічні. Радо поспілкуюся з чоловіком, який мені напише, і, може, складуться в нас серйозні стосунки?

Щоб надрукуватися на нашій сторінці (виходить у кожному числі газети), пишіть так, як умієте. Але не скупіться: чим докладніше буде розказана ваша історія, ваша правда, тим більше матимете шансів на успіх.
НАПИСАНЕ НАДІШЛІТЬ НА АДРЕСУ: Олені ДЕСЯТЕРИК, «Зоря», Січеславська набережна, 33, Дніпро, 49000.
І свій лист-відгук на ту чи іншу публікацію (з указанням дати!) так само шлете мені, а я перешлю тій людині, з якою хочете познайомитися. Індивідуального листування з дописувачами не веду. Адреси і прізвища не розголошую, не висилаю і прошу ДО РЕДАКЦІЇ НЕ ПРИЇЗДИТИ.

Щиро ваша О. Д.