ДЕ ТИ, МОЯ ДОЛЕ?

2 недели ago Zorya Комментарии к записи ДЕ ТИ, МОЯ ДОЛЕ? отключены

Микола В. з Новомосковська. Нагадую про себе, шановна Олено, бо до всього можна звикнути, лиш не до самоти, дошкуляє все дужче, відколи зостався сам. Діти за кордоном. Удівець, військовий пенсіонер, 77 років, ріст 170, вага десь 75, на здоров’я не скаржуся.
Квартира в центрі, у висотці на третьому поверсі. Є в мене дача, це 35-40 хвилин ходи, або 20 хвилин велосипедом, чи мопедом, чи міською маршруткою.
вдячні. Вдячні і ті, чиїх близьких нема вже, я їх раніше доглядала. Зберігаємо теплі стосунки.

Іван Д. з Магдалинівського району. Усі 90-і їздив на заробітки, працював на відбудові старовинного храму в чоловічому монастирі. Таке моє життя тривало, доки мамка була на хазяйстві. Вмерла 1999, відтоді я дома.
І сам. Мені 69, ходжу щонеділі до церкви, співаю в церковному хорі. Як був молодий, то в нашому селі щонеділі крутили кіно, діяли гуртки; тепер двоповерховий великий клуб стоїть пусткою, замкнений, обшарпаний.
З такою ж, як я, самотньою, віруючою ми змогли б у радості дожити до кінця віку разом, допомагаючи одне одному.

Андрій Д. з Дніпра. Освіта економічна, але працюю не за фахом. Комунікабельний, позитивний, не курю. Мої зацікавлення: мандрівки, англійська, спорт, кіно, музика. От лиш особисте ніяк не складається. Моя мрія – зустріти ту єдину, вірну, яка б розуміла і підтримувала у скрутну хвилину, як така настане. Нам удвох буде добре, і ми побудуємо щасливу родину. Мені 33, ріст і вага середні.

Людмила М. із Жовтих Вод. Доглядаю за 96-річним дідусем. Мені родичі його вдячні. Вдячні і ті, чиїх близьких нема вже, я їх раніше доглядала. Зберігаємо теплі стосунки.
Маю свій дім, пенсію і все, що треба. Десять років як вернулася до рідного міста, до того мешкала у Дніпрі разом з чоловіком.
Нині я вдова. Дочка зі своєю сім’єю на . Херсонщині, а я коло сина, у квартирі. Дім мій замкнений, потребує чоловічих рук.
Щойно виповнилося 70, неповна. Не шукаю собі робітника, просто потрібен друг, коханий, шанований.

Тетяна Ч. з Дніпра. Часто купую вашу газету, читаю рубрику про долі, а пишу сподіваючись, може, хтось відгукнеться? Для початку докладно не розписуватиму, як хтось зацікавиться, то всі подробиці з’ясуємо у розмові телефоном або на побаченні. Отже, вдова, 66 років, ріст 158, вага 65, працюю, мешкаю на Перемозі.

Аріана Л. з Дніпра. Здрастуйте, Олено! Ви надрукували мій лист 19 серпня, дякую. Я зрозуміла, що подала неповну інформацію про себе. Доповніть, будь ласка, деякими подробицями. Маю вищу освіту, працюю у сфері фінансів. Іногородня, купила невеличкий будиночок, тепер облаштовую. Лихих звичок нема: не п’ю, не курю. Хотілося б, аби мій обранець так само був байдужий до куріння і пиття. Дуже домашня, але від культурного відпочинку не відмовлюся. Зацікавлення всілякі, залюбки готую страви. Шукаю чоловіка для життя, вірного, надійного друга, а не гаманець. Невелика різниця у віці в той чи той бік неважлива. Обов’язкові оптимізм і гарне почуття гумору, доброта, щедрість – верну сторицею. Зраду, обман простити не зможу. 42 роки, брюнетка, ріст 164, вага 50, дітей нема.

Щоб надрукуватися на нашій сторінці (виходить у кожному числі газети), пишіть так, як умієте. Але не скупіться: чим докладніше буде розказана ваша історія, ваша правда, тим більше матимете шансів на успіх.
Написане надішліть на адресу: Олені ДЕСЯТЕРИК, газета «Зоря», Січеславська Набережна, 33, Дніпро, 49000. І свій лист-відгук на ту чи іншу публікацію (з указанням дати!) так само шлете мені, а я перешлю тій людині, з якою хочете познайомитися. Індивідуального листування з дописувачами не веду. Адреси і прізвища не розголошую, не висилаю і ПРОШУ ДО РЕДАКЦІЇ НЕ ПРИЇЗДИТИ.
Щиро ваша О. Д.

Поделиться: