Виповнюється 150 років від дня народження Івана Максимовича Піддубного – одного з видатних українців усіх часів
Найвідоміший борець і атлет Європи, шестиразовий чемпіон світу з греко-римської боротьби, про якого й досі ходять легенди, був сином простого хлібороба з Полтавщини. Навряд чи хто-небудь здогадувався, що він -майбутня світова легенда. Але, людина непростої долі, Піддубний зумів подолати життєві обставини і став прикладом чесного визнання свого таланту…

Свою надзвичайну фізичну силу і високий моральний дух Піддубний отримав у спадок – весь його рід славився цими якостями. А батько й взагалі вважався першим силачем в окрузі.

Ще юнаком Іван вирішив відправитися до Криму, щоб попрацювати в порту. Він став вантажником спочатку феодосійського, а потім і севасто-польского портів, звідки й почав своє сходження до слави.

Одного разу друзі покликали Івана в цирк. Майбутньому борцю так сподобалися виступи провідних атлетів, що він не стримався і пройшов за лаштунки. Попросився спробувати власні сили в боротьбі. На диво, Іван переміг усіх циркових силачів, витративши на кожного не більше двох хвилин… Так завершилася його кар’єра вантажника і почалася кар’єра борця.

Спочатку виступав як важкоатлет і розважав публіку боротьбою на поясах. Але в Росію із Франції прийшла мода на класичну боротьбу. Піддуб- . ний став пробувати себе в ній і V швидко досяг успіху. Він навіть їздив на гастролі до Європи, де з легкістю перемагав найвідо-міших борців. На європейських , підмостках не програв жодного турніру – його сталева впертість, невелика вага (при зрості 184 см важив близько 120 кг) та спритність дозволяли здобувати перемогу за перемогою…

Повернувшись у цирк, він зайнявся боротьбою – досконально вивчив техніку та різні хитрощі, аби перемагати не тільки завдяки своїй феноменальній силі. Разом із цирком подорожував містами, завжди збираючи аншлаги.

Слава борця росла, як на дріжджах. У 1903 році його обрали представником Російської імперії на чемпіонаті світу в Парижі. Там зібралися кращі борці світу, багатьох з яких Іван уже знав і перемагав.

Сутички велися до першого програшу. Піддуб-ний отримав одинадцять перемог. Залишилося здолати Рауля Буше, який був молодший від нього на 15 років. Однак Івану ніяк не вдавалося намертво захопити француза – той постійно вислизав. Піддубний зрозумів, що француза намазали маслом, і заявив про це суддям. Але замість того, щоб визнати поразку Рауля, судді продовжили поєдинок. Звісно, Іван програв і був знятий зі змагань…

Піддубний, який завжди виділявся винятковою чесністю, так знітився, що навіть хотів зав’язати зі своєю кар’єрою. Він поїхав у село, намагаючись почати інше життя. Але не витримав і через рік тріумфально повернувся на арену. Спочатку переміг у чемпіонаті Москви. А згодом і на чемпіонаті світу в Санкт-Петербурзі, легко здолавши того самого хитромудрого Рауля Буше.

Після цього Івана стали запрошувати на всі головні світові турніри. Він завжди перемагав, заробивши чималі гроші.
Після низки перемог Поддубний вирішив вкотре змінити долю. Вернувся в Україну, придбав невеликий маєток, одружився. Три роки Іван сіяв хліб, молов борошно і не виїжджав за межі рідного села.

Тим часом у Росії відбулася революція, господарство Піддубного пішло прахом, і великий борець прийняв запрошення петроградського цирку. Однак це був уже не той Іван – сила і впертість ще були при ньому, але зникли різкість і швидкість реакції. Проте він продовжував виступати, незмінно радуючи публіку перемогами.

Для того щоб заробити грошей на нове життя, йому довелося виїхати на заробітки за кордон. Спочатку Піддубний виступав у Німеччині, а потім переїхав до Америки. Там чемпіону довелося важкувато: у Новому Світі боротьба велася не за класичними європейськими правилами, тож все починав з азів. У1927 році Іван оголосив про від’їзд – він і рвався додому, на рідну землю.

Повернувся в СРСР і осів на півдні – у маленькому містечку Єйськ, І де купив собі будинок з великим І садом.

І «Чемпіон чемпіонів» ніколи не І забував про свою Батьківщину і І завжди був ревним патріотом. І Коли Івана Максимовича запи-I тували, що він любить найбільше, І він незмінно відповідав: «Укра-I їну, звичайно, а що ж ще?» Свої Н численні перемоги Піддубний Ш пояснював тим, що перед кожним виходом на арену молився за Вітчизну.

У 1938 році Іван вирішив змінити у паспорті національність. Йому відмовили, і тоді Піддубний взяв ручку, викреслив слово «росіянин» і натомість написав «українець». За це його запроторили до в’язниці.

Коли почалася війна, сімдесятирічний Піддуб-ний евакуюватися відмовився. З приходом фашистів у місто, він ходив по Єйську у сорочці навипуск і з орденом Трудового Червоного Прапора, який вручили у 1939 році. Його схопило гестапо, але дізнавшись, що це той самий Піддубний, випустили: німці пам’ятали його за довоєнними виступами. Більш того, йому запропонували попрацювати маркером у більярдній. Іван погодився. Втім, він із великим задоволенням виконував ще й функції вишибали – вишвирював надто п’яних фашистів на вулицю. Це викликало у них неабияке задоволення: адже втихомирював їх чемпіон чемпіонів, світова знаменитість.

У 1943 році Єйськ звільнила Червона Армія. Про те, що Піддубний працював на німців, було всім відомо, й ним зайнявся НКВС. Однак Іванова слава зіграла свою роль і тут – незабаром його випустили на волю.

В Єйську і завершився життєвий шлях чемпіона чемпіонів.

Великому українцю присвячено кінострічку «Борець і клоун», зняту на кіностудії «Мосфільм» у 1957 році.

О. ЯСНІЙ