Фронтові шляхи скульптора Євгена Вучетича та гвардії старшини Віктора Гунази зійшлися у горнилі жорстоких боїв та злилися з мільйонами людських доль. Аби потім навічно возвеличитися у бронзі символом високого благородства народу-переможця в роки Другої світової.

8 травня – День пам’яті та перемоги над нацизмом у Другій світовій війні

Натурщиком для відомого пам’ятника у Берліні був наш земляк із Синельниківщини гвардії старшина Віктор Гуназа.

…Найжахливіша з усіх воєн ХХ століття наближалася до завершення. Вучетич-фронтовик і Вучетич-скульптор серцем  усвідомлював, що на місцях жорстоких боїв і згарищ, на сотнях тисяч братських могил полеглих мають бути зведені величні пам’ятники. І постійно працював над їх майбутнім втіленням – зустрічався з учасниками боїв, виконав сотні малюнків олівцем, ліпив гіпсові ескізи…

…Віктор Гуназа пішов на фронт у 1943-му. Визволяв країни ледь не третини Європи. Про те, як воював наш земляк із Синельниківщини, свідчать  дорогі для кожного солдата відзнаки – орден Слави ІІІ ступеня, три  медалі «За бойові заслуги».

Нашій колезі Тетяні Ушаковій, одній з небагатьох газетярів Дніпропетровщини, свого часу випала нагода поспілкуватися з ветераном. Ось рядки з її нарису про справжнього героя.

«…Керівник мистецького проєкту зі створення величного ансамблю пам’ятника в берлінському Трептов-парку,  військовий скульптор студії імені Грекова Євген Вучетич їздив по частинах 3-го Українського фронту в пошуках потрібного типажу. Якось заглянув до наметового табору дивізії, що дислокувалася поблизу австрійського містечка Моріацелль.

– Тут охороняється. Стороннім перебувати заборонено! – зупинив його черговий по контрольно-пропускному пункту, бравий старшина з непокірним кучерявим чубом.

Вучетич пред’явив документи і попрохав провести до командира. По дорозі розпитав: за  що ж скільки нагород отримав солдат, звідки родом. Тоді й дізнався, що вони не тільки добряче по­нюхали фронтового пороху, а ще й земляки.

І того ж дня, вирішивши всі формальності з командуванням, Вучетич запропонував бійцю, який йому сподобався, позувати для майбутнього пам’ятника. Скульптору виділили окремий намет, «постаментом» Гуназі слугував пустий ящик з-під автоматних набоїв…».

Після війни Віктор Гуназа скінчив військове училище і ще 32 роки прослужив в армії. Вже у повоєнний час був відзначений орденами «За мужність» та «За службу Батьківщині у Збройних Силах СРСР», багатьма медалями. Вийшовши на пенсію, полковник у відставці Гуназа оселився в Дніпропетровську. З дружиною Майєю Василівною виховали трьох синів, які теж стали офіцерами.

На власні очі побачити свій скульптурний портрет Віктор Михайлович зміг лише у 2005 році, коли на запрошення уряду Німеччини відвідав Берлін та побував біля підніжжя пам’ятника у Трептов-парку…

З історії пам’ятника

 У 1946 році військова рада групи радянських окупаційних військ у Німеччині оголосила конкурс на проєкт берлінського монумента воїнам-визволителям. Для участі в ньому Євген Вучетич запропонував композицію – солдата із врятованою дівчинкою на руках.

За задумом скульптора, той мав символізувати «світ врятований». При підбитті  підсумків комісія визнала її найкращою із поданих на конкурс робіт. Аби поглибити символізм майбутнього пам’ятника, було внесено поправку: у Вучетича боєць, як і годиться, був озброєний автоматом, який вирішили замінити на меч. Саме той символічний меч і розрубав на пам’ятнику «Воїну-визволителю» зловіщу свастику.

Спочатку Вучетич зліпив гіпсову модель заввишки у 2,5 метра. А потім вже з неї відлили 13-метровий пам’ятник з бронзи вагою у 72 тонни. До Берліна його переправляли частинами морським шляхом.

На час зведення комплексу в Берліні вже був створений військовий меморіал у Великому Тиргартені. Тож для нового обрали інше місце –  найстаріший загальнодоступний парк німецької столиці Трептов-парк.

Офіційно меморіал був відкритий 8 травня 1949 року. Він став найбільшим армійським меморіалом, розташованим за межами колишнього Союзу.

Лише факти

Втрати радянських воїнів у боях за Берлін  – 78291. Понад 7200 з них покояться на меморіальному комплексі у Трептов-парку.

***

Уродженець Єкатеринослава (нині Дніпро) Євген Вікторович Вучетич – автор грандіозного меморіалу «Батьківщина-мати» у Києві та  фігури «Перекуємо мечі на орала» (одне з його відливань було піднесено у дар ООН), багатьох інших відомих робіт. 

***

За державним договором між колишнім СРСР і ФРН, остання взяла на себе зобов’язання з догляду і реставрації пам’ятників та інших поховань радянських воїнів на території Німеччини. Сьогодні фінансування на ці заходи надходить від уряду ФРН.

Олександр ПЕРЕПЕЛИЦЯ,
член Національної спілки журналістів України
Фото з відкритих джерел