Володимир Я. Дорога Олено, так і не змінилося в мене нічого в особистому. Але я все ще сподіваюся, що не житиму на схилі віку одинаком. Вдівець, пенсія пристойна, дім, що я звів, двоповерховий. Діти мої – два сини, онук, онука – добре влаштовані, самостійні. Я спокійний, мирний, вільний, без шкідливих звичок, без, ясна річ, матеріально-житлових проблем. Згоден на переїзд. Але бажав би дожити з коханою віку у квартирі. Вік уже такий: 73-й минає, високий, вага середня.

Владислав Н. з Кам’янського. Мені 70, і пишу я не тому, що нема чого робити. Хочу знайти людину подібної долі, таку ж самотину, з якою можна буде побачитися, а вже далі знатимемо, чи щось є в нас спільне. Ріст мій 175, вага 90, шкідливих звичок нема.

Василь Д. з Покровського району. Після довгих вагань таки зібрався написати. Кожний випуск рубрики перечитую з уважністю, та все відкладав свій допис. Бо і в мене не склалося подружнє життя і вже кілька років я сам. Читаю і роздумую над надрукованими листами жінок, яких спіткало горе. Або зараз вона у скрутному становищі. Я так само з роками відчуваю все більшу самотність і хотів би, Оленко, щось змінити. Чи допоможете мені? Скоро виповниться 61 рік, шкідливих звичок не маю.

Степан Т. Мій дім на березі Дніпра у великому селі. Тут є школа, лікарня, церква, пошта, дитячий садок, крамниці. Розлучений. Не курю. Маю десь двадцять одну професію. Диплом – один. Тримаю трьох дійних корів. Моє бажання: зустріти жінку розлучену або вдову віком від сорока до п’ятдесяти років, можна і молодшу. Обману і зради не терплю. Шлюб після переїзду. Усиновлення – обов’язкове: прихищу жінку з дітьми, якій ніде жити. Маю землю – пай. Мені 50, на пенсії. Старших жінок прошу не турбуватися. Писав у четвер, 23 вересня.

Григорій М. з Дніпра. Освіта вища економічна, комунікабельний, життєрадісний, без лихих нахилів – одне слово, позитивний. Володію англійською, вільний від роботи час віддаю спортові, слухаю музику. Залюбки пускаюся час від часу у мандри, захоплююся кінофільмами. Все ще жевріє мрія: зустріти врешті-решт ту єдину, вірну, з якою нам буде добре удвох. І ми побудуємо міцну та щасливу родину. Мені 34, ріст 172, вага 65.

Антоніна О. із Синельникового. Читаю листи чоловіків-невдах, таких, як я, бо діла – нуль. Як у них, так і в мене. Я народилася і жила до 20 років у селі. Жодного відгуку, дорога ведуча, не надійшло після моєї публікації. Давно сама, дочка за кордоном, своя сім’я. Мені 77, є присадибна ділянка, разом з хатою 5,5 сотки, всього росте потрошку, помідори – це, на мою думку, головні овочі, та ще часник, цибуля на перо (а під зиму купую, бо нема де садити), сад пропадає вже, одначе яблук вистачає до весни. Як одне одному сподобаємося, то я у село ваше чи хоч на край світу полечу. (Шуткую).

Лариса П. з Павлограда. 69 років, успішна, мудра, гарно вихована жінка. Вища освіта з відзнакою. Працювала весь час на керівних посадах, а також фермерувала; як овдовіла, здала в оренду. Забезпечена, дуже добрі житлові умови, автолюбителька. Сильно гнітить самотність. Старість – це як захід сонця у житті, її не вмовиш за дверима почекати. Дай Боже не лишитись в самоті. І щоб було кому води подати. Несварлива, нічим не зловживаю. Все інше – при спілкуванні з одинаком. Гадаю, відразу стане зрозуміло, що я за людина, що він за людина…

Тетяна С. За роботою, та ще й о цій порі, писати нема коли. Тож якнайкоротше: мені 62, ріст 158, вага 63, освіта вища, працювала в медицині. Власний дім у селищі-райцентрі, сад, город, квітник. Здоровий спосіб життя, нема шкідливих звичок. Шлю цей лист зі сподіванням, що прочитає й відгукнеться не вагаючись той, з ким наші мрії збігатимуться.

Марина В. з Приорілля. Працювала в колгоспі на фермі, тепер без роботи, але є своє господарство, тож не нудьгую. У гарному селі в нас з мамою дім. Газове опалення, вода в хаті. Шкідливих звичок нема, алкоголіків ненавиджу. Була одружена, давно і майже одразу розлучилася. Більше заміж не виходила. Перше кохання завдало стільки болю, що надовго вистачило. Маю доньку, в неї своя сім’я і свій дім у сусідньому селі. Мені 53, ріст 170, вага 80. Дякую Вам, пані Олено, за турботу про людей одиноких.

Ірина А. з Дніпра. Не втрачаю надію зустріти доброго чоловіка для створення сім’ї. Розлучена, працюю. Родину вважаю головною цінністю. Я 1981 року народження, синові 18, спокійний, вступив на бюджет до столичного політеху. Чекатиму відгуку від того, хто так само шанує сімейні цінності.

Щоб надрукуватися на нашій сторінці (виходить у кожному числі газети), пишіть так, як умієте. Але не скупіться: чим докладніше буде розказана ваша історія, ваша правда, тим більше матимете шансів на успіх.
НАПИСАНЕ НАДІШЛІТЬ НА АДРЕСУ: Олені ДЕСЯТЕРИК, «Зоря», Січеславська набережна, 33, Дніпро, 49000.
І свій лист-відгук на ту чи іншу публікацію (з указанням дати!) так само шлете мені, а я перешлю тій людині, з якою хочете познайомитися. Індивідуального листування з дописувачами не веду. Адреси і прізвища не розголошую, не висилаю і прошу ДО РЕДАКЦІЇ НЕ ПРИЇЗДИТИ.

Щиро ваша О. Д.