У Томаківці Василя Бардадима та його родину знають майже всі, хто тут живе або працював останні кілька десятиріч

Досвідчений керівник потужного сільськогосподарського підприємства «Перше Травня» Василь Григорович не один рік очолював районну державну адміністрацію. Про ті часи земляки згадують охоче – саме тоді район знаходився на підйомі, відчувався значний соціально-економічний розвиток…

Та й зараз Василь Бардадим не залишається осторонь від нагальних питань життєдіяльності селища, яке вже давно стало рідним. Недарма більш молодші колеги саме йому довірили очолити бюджетну комісію у раді Томаківської об’єднаної територіальної громади.

У більшості випадків завдяки багатющому адміністративному досвіду, розумінню реальних процесів наповнення «скарбниці» ОТГ та розумному використанню зібраного фінансового ресурсу розвиток громади не тупцює на місці й у досить складних, навіть жорстких політичних умовах сьогодення.

Агроном за фахом (колись один з двох іменних стипендіатів на курсі), Бардадим усі ці роки намагається пристосувати сучасні економічні реалії до вимог здорового глузду. Працюючи у зоні ризикованого землеробства, постійної загрози посухи (томаківська земля така – родюча, але не зовсім передбачувана, а погода – й поготів), він кожного року збирає гідні врожаї, автоматично підвищуючи статистичні показники району.

Нещодавно Томаківського, зараз вже, після адмінрефор-ми – Нікопольського. Ще кілька років тому таку статистику ретельно збирали аграрні чиновники, зараз вона, схоже, мало кого по-справжньому цікавить. Проте питання продовольчої безпеки, започатковане за радянських часів, нікуди не зникло!

Саме такі, як Василь Григорович, «міцні господарі», й забезпечують цю безпеку для пересічних українців – тобто всіх нас. Від його повсякденної робот, від того, як він домовлятиметься з орендодавцями, визначатиме терміни першочергових сільськогосподарських робіт, мотивуватиме колектив «Першого Травня», за великим рахунком, залежатиме ціна хлібу. І не тільки на глобальних аграрних біржах або у міжнародних трейдерів, а й на наших столах.

Тому Василь Бардадим намагається зберегти колектив, який щороку доводить та підтверджує власний професіоналізм. І це йому поки що вдається: адже не довіриш керування сучасним комбайном вартістю у сотні тисяч євро новачку або звичайному заробітчанину, що прагне покращити свій матеріальний стан за період жнив…

Навчити, забезпечити пристойний заробіток та нормальні умови для життя – саме це й складає фірмове бардадимів-ське гасло «На будь-якій посаді я завжди працював, і, скільки буду живий, працюватиму на користь людям».

Такий життєвий орієнтир Василь Григорович вже виховав у синові. Євген все частіше підставляє батькові плече не тільки в аграрних клопотах, а й у справах громади. Адже минулого року земляки йому також довірили депутатський мандат у раді Томаківської ОТГ.

У житті та праці родини Бар-дадимів все відбувається немов за непохитними законами сівозміни, які вивчають у спеціалізованих аграрних вишах та досліджують тисячі вчених по всьому світові. І справа тут не тільки в тому, чим краще змінювати наступного року озиму пшеницю, щоб отримати гарний фінансовий результат, або після якої культури найкращим чином проявить себе фірмовий український соняшник. Справа, розумієте, в іншому – як зберегти себе та свій родовід на своїй рідній землі попри всі негаразди та «гібридні» політичні перепони.

Здається, Василь Григорович вже давно знайшов для себе відповідь.

Любомир ЛОГОВЕНКО, фото з відкритих джерел