Краєзнавець, письменник та журналіст Борис Ковтонюк з Дніпра зібрав унікальну колекцію фігурок запорозьких козаків – чи не найбільшу у світі!
Читачам «Зорі» добре відоме його ім’я: саме наша газета понад чотири десятиліття тому заспівала студентові-практиканту перші колискові… І пізніше, коли Ковтонюк довгі роки працював у газеті «Придніпровська магістраль», його перо не розлучалося із «Зорею».

Ще зі школи у нього, як і у багатьох однолітків 60-х, з’явилася пристрасть до колекціонування. Збирав сірникові етикетки, значки, поштові марки, газети, кишенькові календарики і навіть… сигаретні коробки. Але весь час не полишала думка про більш вагоміше й доцільніше, значно глибше і набагато патріотичніше…

Допоміг випадок. На один із днів народження друзі, знаючи про самовіддане поклоніння Бориса українському козацтву, подарували йому кілька фігурок-мініатюр запорожців.

І вмить перекреслили всі попередні за хоплення. Відтоді його міська квартира почала перетворюватися на своєрідний козацький курінь…

На той час найпоширенішими та найдоступнішими для колекції Бориса були вироби експериментального цеху Дніпропетровської лялькової фабрики – гумові зі стандартною основою, але різні за зовнішнім оформленням. Навіть серед тисячі було не відшукати абсо лютно однакових, оскільки завершальну роботу майстри виконували вручну і кожен на свій смак.

Коли подарунків і придбаних власноруч фігурок зібралося десятки, вирішив від хаотичного перейти до вибіркового і цілеспрямованого колекціонування. Адже козакам стало тіснувато у помешканні, хоч і виготовив для них спеціальні полички, а для магнітних – металеві пластини. Тож кілька десятків із тривких матеріалів «перекочували» з робочого кабінету до коридору, створивши самобутній інтер’єр. А частина оселилася. на кухні. Серед них – різноманітний посуд для сипучих продуктів. Тут і оригінальний чайник в образі запорожця. Духмяним напоєм з нього Борис Мусійович пригощає гостей – це створює особливу атмосферу спілкування.

А ще в нього з’явилося бажання мати вироби якнайбільшої кількості майстрів і масових виробників з різних регіо нів. Це корисно й для підготовки ілюстрованої книги «Образи запорожців у міні-скульпту-рі». Задля цього Борис часто відвідує виставки-продажі у багатьох містах і сели щах, налагоджує взаємини з майстрами по всій Україні.

Зараз вітчизняний ринок масово наповнюють сувеніри китайського виробництва, у тому числі із зображенням козаків. Українські фабрики (яких вже майже й не залишилося) не приділяють цьому напрямку колекціонування належної уваги.
Цікаво, щиро дивується Ковтонюк, не хочуть заробляти гроші чи не воліють пропагувати історичних захисників держави?

Вакуум на промисловому ринку заповнюють приватні майстри. Правда, ціни індивідуальних творів, як правило, «кусаються».

Безумовно, усіх авторів робіт із зібрання назвати неможливо, а багато з них, на жаль, і невідомі. І все ж хочеться згадати окремих з Дніпропетровщини. Це, насамперед, Олександр Левчук із села Великомихай-лівка Покровського району, із Дніпра -Віктор Бойко, Віктор Чумак, дует – Катерина Бурчак і Володимир Жученков, із Кривого Рогу – Василь Новіков та Федір Крендельов.

У зібранні є роботи з різних матеріалів – навіть із мушлів. Для майбутніх робіт зберігає не менше пуду цих морських дарів. Навіть із Сахаліну та Соловків, де Борису довелося побувати під час мандрів. Тож із них та інших підручних матеріалів власноруч поповнює «своє військо». Сьогодні колекціонер освоїв процес роботи із солоним тістом і гордиться власноруч виготовленими мініатюрами.

Дружина, Людмила Василівна, спочатку не розділяла всезростаючий потяг до такого колекціонування, що постійно «відвойовувало» територію у квартирі. А з часом не тільки змирилася, а й сама перейнялася рідкісним захопленням. Одного разу з Харкова привезла цілу «футбольну команду» із популярного мультсеріалу про пригоди козаків – викупила у тамтешнього майстра Григорія Кулакова усі наявні півтора десятка керамічних робіт.

.У 2014 році подружжя Ковтонюків планувало поїздку на Кубань, щоб закріпити тісніші контакти із тамтешніми майстрами, хто виготовляє міні-скульптури запорожців – предків кубанських козаків. У попередні відвідини того краю були приємно вражені, що далеко не всі кубанці байдужі до своєї історичної прабатьківщини – України – і залюбки скуповують фігури запорожців у козацькій лавці Краснодара, пам’ятають українську і нею спілкуються у побуті. На жаль, на заваді стала військова агресія Росії…

Захоплення Бориса не лишилося поза увагою колег-журналістів – на всеукраїнських та місцевих телеканалах, у пресі чимало розповідалося про володаря рідкісного зібрання. Що робимо сьогодні й ми.

Нині у його колекції вже близько півтисячі експонатів, і вона постійно збільшується. Очевидно, у перспективі доросте і до справжнього музею – вже не куреня, а повноправної січі.

Олександр ПЕРЕПЕЛИЦЯ
Фото з архіву Бориса Ковтонюка