Олексій Ш. Сам у своїй хаті в сучасному великому селі. Раніше часто їздив на ринок до Кривого Рогу. Електрички два рази на добу – півтори години, і я вже у місті. Хотів би мати коло себе надійну, порядну жінку, бо самому геть кепсько. Мені 83. На садибі 0,15 га дім з газом, гараж, літня кухня, вода на подвір’ї. На пенсію не нарікаю, вистачає. З роботи пішов у 70 зі стажем 52 роки. Докладно розповім жінці, яка цього схоче. Пишу, як тільки трошки звільнився: на городі посадив усе для дому, зараз сапаю-полю.

Віктор І. з Новомосковська. Незабаром, у червні, виповниться 71 рік. Три роки як овдовів. Дочка і син живуть окремо, в мене своя домівка. Чекатиму вістки від самотньої жінки приблизно мого віку, подібної долі.

Ігор Щ. з Дніпра. Довго рішався, дуже стомився від одинокості. 1964 р. н., ріст 164, вага 70, стрункий, зовнішність нормальна, спокійний, добрий, врівноважений. Вважаю себе чесним, відповідальним, працьовитим, акуратним. Як то кажуть, не без рук: що треба вміти чоловікові, те вмію, навіть варю їсти. Є робота, квартира: у трикімнатці я з матір’ю. Сестра за кордоном. Люблю природу, музику. Трудно пояснити, чому вчасно не зміг створити сім’ю, так склалося: жив з батьками, ні в чому не знав нужди, а літа промайнули, вмер батько, матері вже 76. Нарешті задумався… Ніколи не пізно змінити долю… При спілкуванні з самотньою жінкою, яка захоче цього, буде видніше і ясніше.

Про Віталія К. з Дніпра. Читаю, як переймаються долею своїх онуків і внучок Ваші, пані Олено, дописувачі і дописувачки. От і я переймаюся долею свого сина: 36 років, але досі неодружений. Після школи вчився в технікумі, потім служба в армії, знов навчання в технікумі, бо до війська призвали з першого курсу. По закінченні коледжу електрифікації працює на великому сучасному підприємстві у Дніпрі. Цілеспрямований, сповідує здоровий спосіб життя. Ріст 165, вага 65, стрункий, спортивний. У відпустку ось уже два роки їздить до моря в Єгипет. Виставляє свої знімки з відпочинку в Інстаграмі. Друзі-товариші майже всі одружені. Є в сина хрещеник, правда, тільки один. Може, прочитає мій допис синова ровесниця та й захоче з ним поспілкуватися? Олена К., Юр’ївка

Вікторія Р. з Дніпра. Чи не марно знов пишу? 66 років, середні ріст і вага. Працююча пенсіонерка, підробляю при нагоді, пенсія ж бо дві тисячі з гаком – не розженешся. Освіта: фізтех ДДУ. Виховання було строге. За татом -військовим залізничником довелося попоїздити світом. Відійшли у засвіти чоловік, брат, батько і мати. Як у чоловіка подібної долі є онуки, то негоже падати духом! Я своїх ще не знати коли дочекаюся: синові 26, нежонатий. Не лицемірю, дорожу дружбою, багато друзів по всьому колишньому СРСР.

Тетяна С. За роботою, та ще й о цій порі, писати нема коли. Тож якнайкоротше: мені 62, ріст 158, вага 63, освіта вища, працювала в медицині. Власний дім у селищі-рай-центрі, сад, город, квітник. Здоровий спосіб життя, нема шкідливих звичок. Шлю цей лист зі сподіванням, що прочитає й відгукнеться не вагаючись той, з ким наші мрії збігатимуться.

Тамара М. Три роки минуло щойно у травні, як раптово вмер син, ще нежонатий, не змогли врятувати. Ми весь час проживали разом у своїй оселі, але після такого горя я не змогла далі бути там одна, і не було в мене нікого, аби підтримати, от я тоді надумала продати ту хату. Після похорону переїхала до дочки. Тепер бачу, як я помилялася, як заважаю, в них свої інтереси, інакший графік праці, відпочинку. Все, що можу, помагаю, але це не так важливо їм, як мені…Чимало пережито трагедій. Ось я поміркувала, може, зумію бути необхідна як жінка, друг, помічниця чоловікові старшому? Може, є в нього старенькі батьки?.. Мені 60.

Світлана П. Не знаю, чи напише мені хтось, чи ні. Дітей нема, нема навіть рідні. Сама як палець, нема з ким навіть побалакати, вечорами така туга. В рубриці, бачу, шукають, щоб була освічена. Хоча він, скінчивши технікум, тепер працює охоронцем… Роботяща, не п’ю, не курю, не маю такої моди. І хотіла б знайти такого самого й дожити з ним аж до смерти. Чесно сказати, не була одружена ні з ким. Не подумайте, що я шахрайка. Скажіть чесно, чи шукаєте освічену, а не по любові? Щоб я знала. Добре, буде як вишлете своє фото. А я своє.

Щоб надрукуватися на нашій сторінці (виходить у кожному числі газети), пишіть так, як умієте. Але не скупіться: чим докладніше буде розказана ваша історія, ваша правда, тим більше матимете шансів на успіх.
НАПИСАНЕ НАДІШЛІТЬ НА АДРЕСУ: Олені ДЕСЯТЕРИК, «Зоря», Січеславська набережна, 33, Дніпро, 49000.
І свій лист-відгук на ту чи іншу публікацію (з указанням дати!) так само шлете мені, а я перешлю тій людині, з якою хочете познайомитися. Індивідуального листування з дописувачами не веду. Адреси і прізвища не розголошую, не висилаю і прошу ДО РЕДАКЦІЇ НЕ ПРИЇЗДИТИ.

Щиро ваша О. Д.