Володимир К. із Жовтих Вод. Добрий день, Оленко, не дивуйся, Я все Г’ ще шукаю у свої 80 половинку-дру-жину. Спокійну, з доброю душею. І Щоб переїхала до мене, гадаю, їй сподобається: приватний сектор, усі зручності в хаті.
Я люблю життя, природу, поезію, музику. Обізнаний з Біблією, розуміюся на релігіях світу. Обіцяю спокійне жит тя у ласці та порозумінні. Мій ріст 175, вага 85, добродушний, спокійний, освіта технічна і юридична. Всім читачам «Зорі» бажаю мирного неба, вірмо у перемогу України! За почерк прошу вибачення, підводять пальці і зір.

Владислав Г. Вдівець, пенсіонер МВС, та ще працюю у свої 68, доки здоров’я є. Корову здав на м’ясо, жалко було, хороша. Але я на роботі, а за нею дивитись нікому. На обійсті кури, собаки і коти. Є свердловина, опалення газове. Дніпро-місто недалеко. Город хороший, посаджено все необхідне, люблю працювати на землі. В саду яблуні, груші, вишні, черешні, сливи, абрикоси, горіхи, малина, полуниця, чорна смородина, аґрус, усе родить. На зиму свої заготівлі, є морозильна камера. Ну це жінка сама побачить, як захоче. У своїх справах мотаюсь на мотоциклі. Не п’ю, не курю. Захоплення – фото-, відеозйомки. Інколи вибираюся на рибалку. Мій ріст 170, вага 75. Гадаю, тій, що захоче до мене переїхати, тут сподобається.

Віктор В. із П’ятихаток. Щойно побачив «Зорю» за липень, а в ній знов рубрика «Доля». Цілком згоден з тим, що люди пишуть про свою одинокість. Ось і я вдівцем третій рік сам у хаті. Дочка хороша, ну вона з сім’єю, не зі мною. Сповідую здоровий спосіб життя. Понад десять років, як я у своєму домі, коло нього сад, город, виноград, три квітники. Дуже люблю квіти, природу, виріс бо у селі. Наші П’ятихатки гарне місто, мені до вподоби. А ще люблю спокійну працю. От лиш самота не радує. Я спокійної вдачі, 70 років, ріст 164, вага 70. Вибачайте, давно не писав.

Олександр Т. Мені 61, жив у Запоріжжі, а тепер майже рік у селі в матері. Село за 25 км від Павлограда. Одинаком живу майже десять літ, нині доглядаю за матір’ю. Мамі 82, сліпку-ватенька вона вже в мене. Якщо жінці самотній захочеться знати ще щось, то прошу написати.

Віталій О. із Синельниківського району. 1963 р. н., нормальний, спортивний, ріст 180, ваги не знаю, десь 85-90, за зиму набігає, а зараз меншає, це не страшно, з роботою все стає як треба. Дочка заміжня, є онук, живуть у Павлограді. Син жонатий у Дніпрі.
Потрібна дружина, господиня, супутниця по життю… Шановна ведуча, писати я не дуже люблю, може щось і забув, розкажу усно.

Про Валентина Ф. з Дніпра. Я мати неодруженого, без дітей, без аліментів, 42-річ-ного сина. Він з вищою освітою, працює на добрій роботі у центрі міста. Але рубрику геть не хоче читати. Я в нього наразі гостюю, от і пишу з його згоди за нього. Чорнявий, ріст 175, православної віри, як і я. Ми з сином українці. Дякую «Зорі» за поновлення рубрики. Вірю в скору перемогу України. Євгенія С. Дніпро

Любов А. з Дніпровського району. Напишу трішки за себе. Вдова 17 років, усе роблю сама, без помічників, і ця праця мені люба, вирощую полуницю, квіти айстри. Це в мене такий бізнес, або, інакше, золота моя Польща. Щоб узимку не бідувати. Не п’ю, не курю, люблю дуже, як ви зрозуміли, землю, але самій-одній тяжко, хоч я не з ледачих і у свої 75 почуваюся непогано. В мене добротний будинок, утеплений, є гараж, автівку продала, бо не вивчилася, на жаль, їздити. Але поруч, за 7 км, – базар, де я все продаю: маршрутка кожні 15 хвилин. Чоловіка самотнього, який зацікавиться і захоче погомоніти, всіляко шануватиму, як дійдемо згоди.

Тетяна М. з Дніпра. Роки летять, а життя складне. І все може бути, але разом, удвох можна все подолати. Життя навчило бути обережною, не такою довірливою. Мені 51, працюю за фахом на підприємстві, мешкаю на правому березі у приватному секторі. Спокійна, добра, домашня. Люблю тварин. До алкоголю, тютюну байдужа. Мій ріст 160, вага 65. Дуже подобаються ті люди, що сповідують здоровий спосіб життя, це така рідкість серед чоловіків. Та я ще сподіваюся, що можу створити міцну сім’ю.

Ліна М. з Кам’янського. 43 роки, ріст 170, працюю, дотримуюся здорових правил життя, люблю спорт. У наш час, пані Олено, так незвично писати листи! Сама з себе дивуюся, що ось узялася за таку справу, про яку давно забула (тобто про писання листів і пересилання їх у конверті). Буду рада, як ця моя спроба знайде відгук у самотнього чоловіка, а він дасть мені про це знати. Якнайшвидшого та переможного миру нам!

Щоб надрукуватися на нашій сторінці (виходить у кожному числі газети), пишіть так, як умієте. Але не скупіться: чим докладніше буде розказана ваша історія, ваша правда, тим більше матимете шансів на успіх.
НАПИСАНЕ НАДІШЛІТЬ НА АДРЕСУ: Олені ДЕСЯТЕРИК, «Зоря», Січеславська набережна, 33, Дніпро, 49000.
І свій лист-відгук на ту чи іншу публікацію (з указанням дати!) так само шлете мені, а я перешлю тій людині, з якою хочете познайомитися. Індивідуального листування з дописувачами не веду. Адреси і прізвища не розголошую, не висилаю і прошу ДО РЕДАКЦІЇ НЕ ПРИЇЗДИТИ.

Щиро ваша О. Д.