Федір Г. з Приорілля. Ніколи не курив і не пиячив. У селі маю чималеньке подвір’я, аж шість будівель. Хата з газом і водою, у хаті ванна, туалет. Ціле своє життя будувався, пе-релаштовував, добудовував, старався, аби на старість нам було комфортно. Комфорт зостався, а сім’ї не зосталося. Був єдиний син, і той помер. І торік відійшла у засвіти дружина. На початку березня минув рік. Дві внучки, наразі ще школярки, мешкають з мамою у райцентрі. Хотілося б мати коло себе надійну, порядну людину-дру-жину, бо самому геть кепсько. Подробиці прибережу для розмови з тією самотньою, що відгукнеться. Ріст мій 168, вага 72, 70 років.

Микола Ф. Мені 59, ріст 173, вага 75-80, розлучений давно вже, а живу одинаком. Забезпечений, ні від кого не залежу, свій дім з усіма вигодами: санвузол, опалення, водогін. Тут, у селі, я від народження, село велике, хата моя біля річки. Сад, виноградник, пасіка, автомобіль. І сам я незлий. Голова, руки, ноги, все на місці, нівроку здоровий. Решту подробиць залишу для спілкування.

Родіон Д. з Дніпра. Простий трудівник, ніяких величезних статків не маю. На 58-му році зостався зовсім один, але нема в тім, як я розумію, моєї провини. Напевно, занадто сором’язливий. А проте дуже хочу зустріти добропорядну жінку, котра мріє, як і я, про сімейний затишок та не бажає лишатися пустоцвітом. Середнього росту, худорлявий,
був чорнявий, тепер геть сивий.

Андрій Б. з Дніпра. Був жонатий, нині розлучений, мешкаю з матір’ю. У січні виповнилося 48, ріст 170, нормальної зовнішності. Стрункий, очі світлі. Дітей у шлюбі не було. По натурі домосід. Працював у Польщі, тепер дома. Усі ми люди різні, з хорошими знаходжу спільну мову. Так, аби поговорити, треба бачити людину. Мати читає «Зорю» і мені переповідає, що їй подобається в рубриці доль. От я й надумав прилучитися до Ваших, пані Олено, дописувачів, а раптом мною зацікавиться така ж позитивна одинока, як я?

Сергій С. з Дніпра. Мені 32, ріст 186, чорнявий. Одружений не був, домашній, вже хочу мати сім’ю. Мешкаю у двокімнатці вдвох з матір’ю. Тихий, спокійний, працюю майстром з ремонту транспорту.

Раїса В. з Марганця. Чоловік довго хворів, усе було на мені, і робота, і городи, ми тоді жили ще в хаті. А тепер я у квартирі. Тільки нема з ким поговорити. Вдова десять років. Син зі своєю сім’єю. Мені 73, ріст 169, середня вага, нормальна людина. До напоїв байдужа, несвар-лива. Знаю сільське життя, начебто все вмію. Добре жити, як є за ким піклуватися, відчувати тепло. Не треба багатства, просто надійного чоловіка. До такого погоджуся переїхати.

Олеся М. з Дніпра. Дорога Оленко! Прошу надрукувати конкретно моє коротеньке послання. Вдова, 69 років, ріст 168, вага 72. Працюю, симпатична, надійна, без шкідливих звичок. Мешкаю з доньчиною родиною, є в нас і дача. Відгукові вдівця приблизно мого віку, без дітей (або діти живуть за кордоном чи десь по інших областях), мешканця Дніпра або передмістя, – буду дуже рада. Для спілкування, для серйозних стосунків, а, може, в подальшому і для створення сім’ї. Щоб берегти одне одного. Спокійно дожити удвох до останніх земних днів. Вірю у справжнє почуття навіть у поважному віці. Як є вайбер – прекрасно.

Тетяна Н. з Дніпра. Мені 50, ріст 160, вага 60, працюю на приватному підприємстві. Мешкаю на правому березі, з батьками в нас приватний сектор. Не п’ю, не курю. Дітей нема. Решту подробиць залишаю з надією на майбутнє для того одинака, що надішле мені вісточку.

Щоб надрукуватися на нашій сторінці (виходить у кожному числі газети), пишіть так, як умієте. Але не скупіться: чим докладніше буде розказана ваша історія, ваша правда, тим більше матимете шансів на успіх. НАПИСАНЕ НАДІШЛІТЬ НААДРЕСУ: Олені ДЕСЯТЕРИК, «Зоря», Січеславська набережна, 33, Дніпро, 49000. І свій лист-відгук на ту чи іншу публікацію (з указанням дати!) так само шлете мені, а я перешлю тій людині, з якою хочете познайомитися. Індивідуального листування з дописувачами не веду. Адреси і прізвища не розголошую, не висилаю і прошу ДО РЕДАКЦІЇ НЕ ПРИЇЗДИТИ. Щиро ваша О. Д.