Дмитро Н. з Дніпровського району. Мені цікаво читати в рубриці тексти, співзвучні моїм думкам і поглядам. Чиє минуле подібне до мого, хто добився всього сам, кого життя не пестило. Моя професія будівельник, працювали подеколи і без вихідних. Робітників відправляли о шостій ранку. Приїздили додому пізно.
Мені 80, хотів би дожити віку в парі, не так, як зараз, удівцем-самотиною. Цінувати одне одного, шанувати і любити. Перед тим можна спокійно обговорити всі питання. Мій дім неподалік соснового лісу, за шість кілометрів від межі міста, і річка Оріль близенько.

Федір Г. з Приорілля. Ріст мій 168, вага 72, 70 років. Ніколи не курив і не пиячив.У селі маю чималеньке подвір’я, аж шість будівель. Хата з газом і водою, у хаті ванна, туалет, усі вигоди. Ціле своє життя будувався, перелаш-товував, добудовував, старався, аби на старість нам було комфортно.
Комфорт зостався, а сім’ї не зосталося. Був єдиний син, і той помер. І торік відійшла у засвіти дружина. На початку березня минув рік.
Дві внучки, наразі ще школярки, мешкають з мамою у райцентрі.
Хотілося б мати коло себе надійну, порядну людину-дружину, бо самому геть кепсько. Подробиці прибережу для розмови з тією самотньою, що відгукнеться.

Юрій Т. По закінченні технікуму працював у торгівлі. Нині працюю охоронцем. Дозвілля віддаю фізкультурі, спортивним іграм. Тривалий час грав за місцеву футбольну команду ветеранів. Мешкаю у своїй хаті, обробляю город.
Розлучений давно, син і дочка живуть окремо, своїм життям, дорослі, син одружений. Що ще написати? Одному завжди важко, в кожного своя доля, але ж буває таке в житті, що людина знаходить собі пару і в немолодім віці, та й живуть, як і треба жити, любити на цьому світі. Бажаю тій, що читає ці мої слова, ніколи не падати духом. Мені 54-й, ріст 182, вага 87.

Ніна Г. з Новомо-сковського району. Запрошую до себе чоловіка без шкідливих звичок, здатного на добро відповідати добром.
Оптимістка, хоч життя мене не пестило, побут мій скромний. На життя і скаржуся, на долю не нарікаю. Навпаки, радію кожному дню і дякую Богові за все.
Усе нормально, але, вважаю, удвох позбудемось самотності і буде ще краще. Як пощастить чоловікові щирому приїхати до мене, то буду безмірно рада. Шануватиму, цінуватиму і пі-клуватимуся про нього. І все в нас буде добре. Відгукнися! Будемо одне ціле. Мені 76, ріст 155, вага 60.

Антоніна В. з Новомосковська. Мені 68, вдова давно, знайомства були, писала, та не склалося. Дві дочки, четверо онуків, свої сім’ї. Я одна зі своїми думками. Адекватна, нормальна, незла.

Ірина М. з Вільногірська. Чекаю на зустріч з чоловіком, який стане господарем у нашому домі. Клопочуся з невеличким городом, садочком, полюбляю вирощувати квіти, а також городину, щоб не купувати, щоб було своє. 50 років, повненька, ріст 160, працюю. Розлучена. Донька одружена, живуть окремо.
Після зміни хочеться вертатися додому, де тебе чекає кохана людина. Вислухає, зрозуміє, пожаліє. Буде дуже добре, якщо чоловік полюбляє рибалити, відпочивати на природі. Мені до вподоби природа Приорілля, Царичанський район, Петриківський…
Отже, до зустрічі, милий друже.

Щоб надрукуватися на нашій сторінці (виходить у кожному числі газети), пишіть так, як умієте. Але не скупіться: чим докладніше буде розказана ваша історія, ваша правда, тим більше матимете шансів на успіх.
НАПИСАНЕ НАДІШЛІТЬ НА АДРЕСУ: Олені ДЕСЯТЕРИК, «Зоря», Січеславська набережна, 33, Дніпро, 49000.1 свій лист-відгук на ту чи іншу публікацію (з указанням дати!) так само шлете мені, а я перешлю тій людині, з якою хочете познайомитися. Індивідуального листування з дописувачами не веду. Адреси і прізвища не розголошую, не висилаю і прошу ДО РЕДАКЦІЇ НЕ ПРИЇЗДИТИ.

Щиро ваша О.Д.