Василь М. з Дніпра. Добрий день, пані Олено! Пишу на залізничному вокзалі, очікую потяг до Вінниці, хочу встигнути відправити лист з Дніпра, їду на лікування у військовому госпіталі. А в суботу провідував рідних у селі (батькові 93 роки, мамі 85), і вони виписують та читають «Зорю», так я побачив Вашу сторіночку в газеті.
Отже, про себе коротенько. Мій вік 65 років і 4 місяці, військовий пенсіонер, мешкаю на правому березі міста. Чи будуть цікаві подальші подробиці мого життя тій самотній читачці, що побажає відгукнутися? Буду радий і наперед дякую, відповім неодмінно і без затримки.

Анатолій А. з Васильківського району. (Телефоном). Не дорікайте мені, пані Олено, що прислав Вам якихось кілька слів і навіть не назвав свій вік. То не я, то моя племінниця подбала за мене, вона листоноша, а мені писати ніколи, зараз зрозумієте. Працюю на пів ставки, сільрада каже, де що зробити: прибираю територію, і на кладовищі, і кругом, де треба розчистити. А живу більше зі свого господарства. Ось торік посадив 70 відер картоплі. Старший брат з дружиною усі чотири дні помагали. Викопали чотири з половиною тонни. Дві з половиною віддав братові, трохи двоюрідному, дітям і собі. Цей рік посадимо ще більше: садимо під вила і лопату. Як під плуг – бачу в людей, ні греця не родить. Земля в мене золота: низина, болото. Все сам обробляю. На подвір’ї кури, гуси, індокури, кролі. Три кози і п’ятеро козенят. Усе вирощую на м’ясо, молока не вживаю.
Син і дочка з сім’ями у Першотравенську, в мене четверо внучат – три хлопці і дівчинка.
Я 1965 р. н., вдівець. Не дивуйтеся: моя майбутня дружина хай
буде старшенька, мені все одно. Аби лиш було з ким говорити. Тут у нас є чоловік, його друга жінка вмерла, йому 60, тепер живе з 75-річною, і живуть дуже добре. В неї, до речі, перший чоловік був молодший.

Дмитро К. з Дніпра. З близьких родичів (батьки померли, тато був офіцер, мати науковець) є старша сестра. Мешкає окремо, що не заважає нам спілкуватися, разом долати труднощі, тішитися небагатьма приємними подіями. Та ще за кордоном живе племінниця – сестрина донька, свого часу вийшла за іноземця. Щоліта приїздять, лиш торік через пандемію не змогли.
Працював за фахом (маю дипломи інженера, юриста), але тепер працюю робітником на заводі. Опанував і це. Був одружений, не склалося, як гадалося. Дітей нема, але хотів би дитинку. Життя навчило бути обачнішим, не таким довірливим. До алкоголю і тютюну цілком байдужий. Цікавлюся мистецтвом, історією, беру участь у деяких громадських заходах, ходжу до церкви. Мені 49, ріст 190, худорлявий. У квартирі мене радо стрічає з роботи старий вірний песик.

Ганна Л. з Петриківського району. Вже чотири роки сім місяців, відколи вмер чоловік. Я все життя робила на фермі. Здоров’я в мене різне буває. Та зиму вже якось пережито. Тепер у мене шестеро курей і собака. Врожай неважний буде в нас, так кажуть, пшениця примерзла, побіліла, снігу немає, то вітри, то суша. Ні води кругом, усе висихає, а на грядках нечисть, шкідники лазять у землі і на версі. Та ще на додачу корона-вірус, коли скінчиться ця хвороба?
Мені 78 у цім місяці березні сповниться, ріст 155, вага 65. Погано самому жить, кругом хазяїна треба. Та й до чийого серця пригорнутися, як нема нікого? Ні дітей, нікого.

Лідія О. з Новомосковська. Врівноважена, несварлива, віруюча, стараюся жити по Божих заповідях, але важко бути самій. Хочу дочекатися зустрічі з близькою духом людиною, чоловіком надійним, другом у житті.
Бажано, щоб це був одинак, без дітей, щоб мешкав у своїй квартирі чи в будинку, вік може бути від 50 до 80 років. Ясна річ, він не прив’язаний сильно до чарки, до гуляння. Однолюб, самодостатній, ні від кого не залежить, він так само, як я, шукає свою другу половинку. Мені 66, зріст і вага середні, згодна на переїзд.

Ірина С. з Дніпра. Не втрачаю надію зустріти роботящого, доброго чоловіка для створення сім’ї. Розлучена, працюю. Родину вважаю головною цінністю. Синові 18, спокійний, добре вчиться, спортсмен. Я 1981 року народження. Чекатиму відгуку від того, хто так само шанує сімейні цінності.

Щоб надрукуватися на нашій сторінці (виходить у кожному числі газети), пишіть так, як умієте. Але не скупіться: чим докладніше буде розказана ваша історія, ваша правда, тим більше матимете шансів на успіх.
НАПИСАНЕ НАДІШЛІТЬ НА АДРЕСУ: Олені ДЕСЯТЕРИК, «Зоря», Січеславська набережна, 33, Дніпро, 49000. І свій лист-відгук на ту чи іншу публікацію (з указанням дати!) так само шлете мені, а я перешлю тій людині, з якою хочете познайомитися. Індивідуального листування з дописувачами не веду. Адреси і прізвища не розголошую, не висилаю і прошу ДО РЕДАКЦІЇ НЕ ПРИЇЗДИТИ.

Щиро ваша О. Д.