Володимир Т. із Синельниківського району. Мешканець селища міського типу, українець, 64 роки, ріст 170, вага відповідна, лихих звичок нема. Нема дітей і, зрештою, нема матеріально-житлових проблем.
Але людина не може бути сама. І я такий чоловік, що хочу мати сім’ю, бути в парі.

Родіон Д. з Дніпра. Простий трудівник, ніяких величезних статків не маю. У свої 57 зостався зовсім один, але нема в тім, як я розумію, моєї провини. Напевно, занадто сором’язливий. А проте дуже хочу зустріти добропорядну жінку, котра мріє, як і я, про сімейний затишок та не бажає лишатися пустоцвітом. Мій зріст 173, худорлявий, був чорнявий, тепер геть сивий.
охоче поспілкувалася б, якби дав про себе знати, надіслав відгук, та й домовилися б про побачення. Мені 70, два роки вдова. Як сподобаємося одне одному, то про все інше можна дійти згоди.

Ольга В. з Дніпра. В дітей свої сім’ї, я щаслива мати, бабуся. Сини провідують, піклуються.
Не так давно я овдовіла. Розумію, що в кожного, хто подає допис до рубрики, є свій величезний життєвий досвід. Чудово, що маємо можливість написати про це одне одному. Друзі кажуть, що я на вид значно молодша за свої 67 років. Світловолоса, невисока (165), мініатюрна леді. Мені до вподоби активний спосіб життя, охоче буваю на своїй дачі. Спокійна, стримана. Люблю тварин: у квартирі на Тополі зі мною справжній звір – невгамовний кіт Чорниш. Іноді маніпулює мною. Як комусь цікавий мій спосіб життя, погляди – я відкрита для спілкування.

Геннадій В. з Нікопольського району. Колись давненько вже, з рік тому, відіслав був Вам, шановна ведуча, відгук на одну жіночу публікацію. Писати листи не мастак, та й не знаю, чи є сенс, бо на що надіятися, як я ніякої відповіді не дочекався?
Я тоді написав був, що в мене дома є піаніно, що я дуже люблю співати.
Не заінтригував… Але надія вмирає останньою.
Четвертий рік як моя дружина вмерла. Тут, у селі, моя мати, ще є дві сестри, мешкають у містах.
Хоч би не зурочити цього разу. І дочекатися відгуку від такої ж самотньої, як я. На початку січня мені виповниться 51 рік.

Ольга А. з Новомосковського району. Мешкаю за 20 км від Новомосковська, куди їжджу двічі-тричі на місяць. Село велике. Діти, онуки, правнуки живуть окремо, ні від кого не залежу. З таким же незалежним одинаком.

Наталка О. Прошу, надрукуйте, будь ласка, допоможіть мені. Кілька років тому Ви мене друкували, але в долі моїй нічого не змінилося. Я така ж самотня і вже майже змирилася, але самій і важко, і страшно. Одружена не була, дітей немає. Мені 47, мій ріст 155, неповна. Працюю. Мешкаю з мамою в райцентрі. Моя хата неподалік від мальовничого місця, де можна рибалити.

Ірина К. Я передплатниця «Зорі» багато років і спостерігаю, як у такий наш нелегкий, бурхливий час ваша рубрика намагається єднати самотні серця. Кілька разів друкувалася, але без успіху. Знайомилася, зустрічалася, але до результату – створення сім’ї – так і не дійшло.
Мені 42, без шкідливих звичок, добра, симпатична, працюю. Шукаю порядного, спокійного, працюючого, бажано з почуттям гумору. Він надійний, добрий, роботящий.

Щоб надрукуватися на нашій сторінці (виходить у кожному числі газети), пишіть так, як умієте. Але не скупіться: чим докладніше буде розказана ваша історія, ваша правда, тим більше матимете шансів на успіх.
Написане надішліть на адресу: Олені ДЕСЯТЕРИК, «Зоря», Січеславська набережна, 33, Дніпро, 49000. І свій лист-відгук на ту чи іншу публікацію (з указанням дати!) так само шлете мені, а я перешлю тій людині, з якою хочете познайомитися. Індивідуального листування з дописувачами не веду. Адреси і прізвища не розголошую, не висилаю і ПРОШУ ДО РЕДАКЦІЇ НЕ ПРИЇЗДИТИ.

Щиро ваша О. Д.