Володимир С. Трохи про себе і свій побут. Маю невелику, але теплу хату в селищі-райцентрі. Люди кажуть, що я майстер на всі руки, сусіди – що хазяїн. Дітям вибудував хати, і не залежу від \ них. У вільний час і при потребі вже ‘ сорок п’ять років пічникую, дружу навіть зі швейною машинкою моєї покійної матері. А ось з інтернетом принципово не дружу, прирівнюю до азартних ігор, коли бачу, як люди марнують час. У розмові з жінкою нічого не втаю (як на сповіді, хоч і атеїст до деякої міри). Мені 66, ріст і вага середні.

Олександр К. з Дніпровського району. Мені 59, рік як овдовів. Ми лишилися з сином-аутистом удвох. Синові 28, фізично здоровий, має пенсію. Я оформив опікунство (торік пройшов медичну комісію ЛКК), тепер не працюю, є пенсія за догляд і ще додатковий дохід. Старший син одружений, у Дніпрі в них свій дім. Ми мешкаємо у будинку 100 м2, велике подвір’я, сад, город, автівка.
З господарськими клопотами, як і з опікунством, даю собі раду. Однак усе дужче дістає самотність. Мені не потрібна домогосподарка. Потрібна жінка, друг, дружина-господиня. Маю вищу освіту, стараюся слідкувати за собою. Якщо бодай трішки зацікавив ту ровесницю, котра читає ці рядки, то ласкаво прошу написати.

Олександр Г. з Покровського району. 36 років, жонатий не був, маю інвалідність другої групи. Попри те, самостійний, усе роблю сам. Дуже хочеться віднайти свою половинку, рідну, єдину. Спокійний, не п’ю, не курю, сподіваюся, що буду
добрим, лагідним чоловіком ровесниці або старшій, років 40, може мати інвалідність. Згоден і на переїзд. Невисокий, 164, міцної статури, нормальної зовнішності. Решту подробиць з’ясуємо при спілкуванні, як таке, на моє щастя, станеться.

Андрій Д. з Дніпра. Освіта економічна, але працюю не за фахом. Комунікабелний, позитивний, не курю. Мої зацікавлення: мандрівки, англійська, спорт, кіно, музика. От лиш особисте ніяк не складається. Моя мрія – зустріти ту єдину, вірну, яка б розуміла і підтримувала у скрутну хвилину, як така настане. Нам удвох буде добре, і ми побудуємо щасливу родину.

Тетяна О. з Дніпра. Я 1953 р. н., на пенсії, нетовста. Вдова понад двадцять років. Причин самотності, як на мене, було кілька, але головна – мій ріст: 176. Молода була, соромилася, може, збоку здається смішне, але хочеться пройтись поруч з чоловіком гордої, прямої постави, а найголовніше, відчути себе жінкою, тендітною і трошки незахищеною.
Оленко, буду сподіватися, що моя маленька жіноча мрія за сприяння вашої рубрики справдиться. Хвилююся, бо пишу таке перший раз. На здоров’я гріх скаржитись, на лавочці під домом не сиджу, а от спілкуватися з кимось ой як хочеться. Квартира на лівобережжі. Багато літ мріялося про дачу, знайомі відмовляли: «Таню, тобі без чоловіка ] буде трудно». З дачею не вийшло.
Ось я подумала, може, і ця моя мрія – про дачу – здійсненна? Не-сварлива, жартівлива, люблю музику: голосу нема, але слух є.

Аріана Л. з Дніпра. Позаяк моя добра знайома вже знайшла щастя завдяки вашій рубриці, то і я врешті-решт надумала дати знати про себе. Адже сім’я – найцінніше, що є в нашому житті. Струнка брюнетка, ріст 164, вага 50, 42 роки, за довгий час мені так і не поталанило створити сім’ю. Пані Олено, я дуже самотня. Дітей нема, тато і мама далеко. Мешкаю у невеликому недобудованому домі. Є, правда, улюблена праця. Найкращим відпочинком вважаю подорожі, театр, літературу.
Мрію про доброго, чуйного, щедрого. Він не здатен скривдити і зрадити жінку. Хотіла б віддати усе нерозтрачене тепло і турботу в його надійні руки. Разом створимо те справжнє, задля чого варто жити.

Євгенія М. з Дніпра. На пораду своєї близької приятельки відважуюсь подати свій голос. Мені скоро 40, ріст 170, вага 65, приємної зовнішності. Хвалитися так дуже не буду, найліпша оцінка – це, мабуть, вчинки і поведінка людини. Освіта вища, працюю за фахом майже 20 років, і є ще маленький бізнес. У трикімнатці я з мамою і моєю донечкою 8 років. Дружимо. Добра, врівноважена, люблю природу, ріку, море, тварин. Може, відгукнеться той, що так само хоче мати дружну сім’ю і сам міцно стоїть на ногах.

Щоб надрукуватися на нашій сторінці (виходить у кожному числі газети), пишіть так, як умієте. Але не скупіться: чим докладніше буде розказана ваша історія, ваша правда, тим більше матимете шансів на успіх.
Написане надішліть на адресу: Олені ДЕСЯТЕРИК, газета «Зоря», Січеславська Набережна, 33, Дніпро, 49000. І свій лист-відгук на ту чи іншу публікацію (з указанням дати!) так само шлете мені, а я перешлю тій людині, з якою хочете познайомитися. Індивідуального листування з дописувачами не веду. Адреси і прізвища не розголошую, не висилаю і ПРОШУ ДО РЕДАКЦІЇ НЕ ПРИЇЗДИТИ.
Щиро ваша О. Д.