Олексій М. з Криничанського району. На ділянці 0,15 га гараж, господарські споруди і хата – з газом, водою. В садку яблуні, абрикоси, горіх. Була автівка, навіть дві, одну продав, другу віддав синові.
Синова сім’я – за кордоном. Дочка тут, у районі. Наше село велике, сучасне, сполучення з Дніпром дуже добре, за добу можна приїхати і від’їхати сім разів: до залізничної станції пів кілометра, до автобусної зупинки – триста метрів. Тож на переїзд не збираюся. Оце зараз збираюся на ринок. До нас раз на тиждень приїздять машини з товаром, на ринку є все необхідне. І занесу на пошту лист. Я 1938 р.н., сам у хаті.
Михайло С. з Приорілля. Чомусь на давню свою публікацію я не дочекався жодної вісточки. Сьомий рік як овдовів. Мені 72, ріст 170, худорлявий, спокійної вдачі, з почуттям гумору. Люблю працю на землі. Все є. Дочка з сім’єю в сусідньому районі, син далеко. В хаті вода, на подвір’ї свердловина.
Микола Г. з Новомосковська. Як овдовів, багато років про другий шлюб і не думав, треба було виховувати дітей, на той час ще маленьких. Але тепер, коли виросли, все гостріше відчуваю, що життя минає, і хочеться, аби поруч був хтось, щоб ти міг знати, що можеш опертися на цю людину, як і вона на тебе, удвох переживати радісні й нелегкі хвилини.
Ще трохи про себе. Працюю на заводі, мені 59, ріст 165, худорлявий, охоче роблю все дома, а найкращим відпочинком і втіхою, скільки себе пам’ятаю, є рибалка. Це в мене змалечку, з п’яти років, як узяв мене з собою на рибалку тато. Давно вже нема ні батька, ані матері… Не вмію обманювати. Не п’ю, і це правда. Пробачте за почерк, давно не писав. Хотів би знайти спільну мову з жінкою подібної долі.
Дмитро В. з Дніпра. У двокімнатній квартирі мешкаємо з мамою та двома котами. Люблю тварин, а також природу, музику, теніс (на жаль, рідко коли вдається знайти напарника).
Мені 47, ріст 190, вага 110 (хочу схуднути), освіта вища, працюю майстром на заводі.
Був жонатий, але третій рік як розійшлися. Синочкові шостий рік. Сподіваюся на лист-відгук – як дарунок на щастя…
Олена Г. із Синельниківсько-го району. Моя двокімнатка у цен-/ трі гарного селища. Електричкою до / Дніпра їхати півтори години. Робила на залізниці. Чоловік помер, син загинув. 10 березня мені минув 71 рік. Надоїло жити у чотирьох стінах самій. Шкідливих звичок нема. Більше подробиць розповім тому, хто відгукнеться і захоче поспілкуватися, а може, і стрітися.
Любов К. з Петропавлівського району. Здрастуйте, Олено. Давно не писала, аж ось тепер хочу знов дати знати про себе. Бо самотня, не буду повторювати. Народилася 28 листопада 1954. Діти давно роз’їхалися, у містах, а я тут, і господарства в мене стає все менше. Тепер геть небагато: самі кури та качки. І, звісно, город коло хати. Рада буду вісточці одинака, з яким – чи може таке бути? – дійшли б згоди про його переїзд до мене.
Ірина Т. з Дніпра. Шлюб тривав два роки, дітей нема. Я спокійна, без лихих звичок, з величезним бажанням віддати нерозтрачене жіноче тепло надійному чоловікові. Мені 43, ріст 164, струнка, худенька, темне волосся, сіроока, миловидна, молодша на вигляд. Житло моє – приватний сектор.
Анастасія Ш. з Дніпра. 27 років, ріст і вага середні, освіта вища, працюю. Особисте життя не склалося. Шукаю вірного друга.
Щоб надрукуватися на нашій сторінці (виходить у кожному числі газети), пишіть так, як умієте. Але не скупіться: чим докладніше буде розказана ваша історія, ваша правда, тим більше матимете шансів на успіх.
НАПИСАНЕ НАДІШЛІТЬ НА АДРЕСУ: Олені ДЕСЯТЕРИК, «Зоря», Січеславська набережна, 33, Дніпро, 49000. І свій лист-відгук на ту чи іншу публікацію (з указанням дати!) так само шлете мені, а я перешлю тій людині, з якою хочете познайомитися. Індивідуального листування з дописувачами не веду. Адреси і прізвища не розголошую, не висилаю і прошу.
ДО РЕДАКЦІЇ НЕ ПРИЇЗДИТИ.
Щиро ваша О. Д.
