Якщо в молодості свербіж шкіри в основному буває локальним і є тимчасовим симптомом алергії або конкретних шкірних захворювань, то у літніх пацієнтів часто без видимих причин свербить буквально все тіло. Чому це відбувається і як можна боротися з неприємними відчуттями, розповідає лікар-дерматовенеролог Микита Агафонов.

Можливі причини

Свербіння і лущення шкіри всього тіла, що виникає у людей похилого віку, дерматологи називають старечою (сенільною) сверблячкою. З цим станом стикається мінімум половина пацієнтів у віці старше 65 років. Причому чоловіки страждають від неприємних симптомів частіше за жінок.

Пусковим механізмом старечого свербежу можуть
стати різні шкірні захворювання (дерматити, псоріаз), патології внутрішніх органів (печінки, нирок, жовчного міхура), які проектуються на шкіру, а також хвороби крові, цукровий діабет, атеросклероз. Іноді сверблячка з’являється внаслідок психічних порушень, депресії, стресів, підвищеної тривожності.

Але найчастіше конкретну причину виникнення надокучливого симптому встановити не вдається. У цьому разі головним фактором, що провокує постійне свербіння, вважається сухість шкіри та вікові зміни нервової і судинної систем.

Як відрізнити

Основними відмінностями старечого свербежу від інших шкірних хвороб є відсутність висипань і гнійних запалень на шкірі (не рахуючи слідів розчухувань), посилення свербежу до вечора (багато хворих скаржаться на нічні напади і пов’язане з ними порушення сну), виникнення неприємних відчуттів (поколювання, стягнутість, печіння) на різних ділянках тіла, а не в конкретному місці. Сенільний свербіж може турбувати людину місяцями, потім зникати, а
через якийсь час відновлюватися. Інтенсивність симптомів також може змінюватися від ледве відчутних до досить болючих.

НАРОДНІ ЗАСОБИ
Можна протирати шкіру кубиками льоду на основі настоїв трав: ромашки, календули, чебрецю і чистотілу.

Старечий свербіж не несе серйозної загрози здоров’ю, але завдає великого дискомфорту та суттєво знижує якість життя. Його наслідком стають зовнішні зміни шкіри: вона втрачає здоровий вигляд і еластичність, стає схожою на пергаментний папір, починає лущитися. Крім того, в результаті постійних розчухувань можливе занесення бактеріальної і грибкової інфекції, утворення шрамів. Нарешті, постійний свербіж часто викликає у хворого зниження самооцінки, проблеми емоційного і психологічного характеру, і навіть депресію.

Що робити

Лікуванням свербежу в літньому віці в ідеалі повинні займатися як мінімум два лікаря -терапевт і дерматолог. Якщо свербіж виник як вторинний симптом інших хронічних захворю-
вань, то лікувати потрібно передусім їх. Важливо також виключити ураження організму гельмінтами, коросту, демодекоз і грибкову інфекцію. Іноді сверблячка також виникає як реакція на прийом певних ліків (або їх надмірних доз).
Якщо ж причина проблем зі шкірою після огляду і обстеження пацієнта залишається неясною, основний спосіб полегшити його стан – це зволоження шкіри і зведення до мінімуму чинників, які поглиблюють свербіж. Для цього застосовуються зволожуючі, пом’якшуючі і захисні креми та мазі, антигістамінні та седативні препарати, місцеві анестетики, зовнішні засоби з ментолом, а також фізіотерапія і водні процедури. Загалом підбір методів лікування індивідуальний і залежить від віку та загального самопочуття людини (тяжкості проявів свербежу та наявності інших хронічних недуг).

Профілактика

Людям, яких періодично або постійно турбує свербіж шкіри, потрібно уникати купання в дуже гарячій воді (лазня і сауна також протипоказані), взяти за правило користуватися гі-поалергенним зволожуючим гелем для душу, а після – обов’язково наносити молочко або крем для тіла. Важливо також, щоб білизна і одяг були з натуральних тканин і не дуже облягали. Крім того, пацієнтам із сенільною сверблячкою по можливості потрібно уникати сильних перепадів температури – шкіру дуже сушать як спека, так і холод.

Поліпшити самопочуття здатне і дотримання дієти. Необхідно звести до мінімуму вживання алкоголю, кави, шоколаду, тортів, свинини, маринадів, цитрусових, помідорів. Водночас рекомендовані річкова і морська риба, горіхи, бобові, м’ясо кролика, курки та індички, яловича печінка, гарбузове насіння, овочі та фрукти зеленого і жовтого кольорів, трав’яні чаї й фруктові компоти.

I. Кадченко