ЯКЩО НЕРВИ – НА МЕЖІ

  28.07.2021 15:39   -
Здоров'я

У кожного з нас бувають тимчасові періоди апатії і занепаду сил. Але якщо такий стан триває вже не один тиждень, і ви поступово втрачаєте інтерес до своїх звичних справ і спілкування з близькими, варто звернутися до лікаря й виключити виснаження нервової системи.
Кому загрожує і від чого виникає астеноневроз, пояснює невропатолог вищої категорії, завідувач неврологічного відділення дніпровської міськлікарні №5 Оксана Щитник.

Ризикують високочутливі люди

Астеноневротичний синдром (астеноневроз) – це неврологічний розлад, що виникає на тлі емоційного та фізичного виснаження. Медики також називають його «дратівлива втома», адже пацієнт одночасно відчуває сильну слабкість і підвищену нервову збудливість.

Астеноневроз дуже поширений і може виникнути у людини будь-якого віку – на нього страждають і діти, і дорослі. У групі ризику – високочутливі люди з так званою рухомою психікою, які бурхливо проявляють свої емоції в будь-якій ситуації.

Найчастіше астеноневротичний синдром об’єднує відразу кілька станів: емоційне вигорання, хронічну втому, неврастенію, стрес, депресивні розлади. Він також може бути не самостійним захворюванням, а супутнім проявом якоїсь хронічної недуги.

Причини проблеми

Причини розвитку астено-неврозу різноманітні та індивідуальні. Найчастіше пусковими механізмами розладу Г стають соціальні фактори у сукупності з нездоровим способом життя: затяжні стреси, психологічно важка, напружена і одноманітна робота, професійне вигорання, відсутність повноцінного відпочинку, хронічна нестача сну, незбалансова-ний раціон, шкідливі звички. Причиною розвитку синдрому також можуть бути психологічна травма, втрата близької людини й інші сильні емоційні потрясіння.

Рідше факторами ризику є спадковість, хронічні захворювання (ендокринні патології, цукровий діабет, хвороби системи кровообігу), вірусні інфекції, черепно-мозкові травми, гормональна перебудова організму.

У малюків причиною розвитку синдрому можуть стати родова і внутрішньоутробна гіпоксія, у дітей старшого віку – проблеми у стосунках з батьками, друзями, однокласниками.

Тривожні симптоми

Виявляється астеноневроз по-різному: інтенсивність симптомів залежить від індивідуальних особливостей психіки людини і стадії синдрому. Найбільш характерні ознаки – це постійна втома, яка не проходить навіть
після відпочинку, слабкість, апатія, погіршення уваги, пам’яті й працездатності, підвищена дратівливість, безпричинні перепади настрою. Пізніше можуть приєднатися проблеми з апетитом і сном.

ОБЕРЕЖНО, УСКЛАДНЕННЯ!
Якщо ви страждаєте на астеноневротичний синдром, не слід відкладати візит до фахівця або ігнорувати призначене ним лікування. Нервове виснаження небезпечне тим, що провокує серйозні фізіологічні зміни, які можуть бути незворотні: це гормональні порушення, виразкова хвороба, інфаркт або інсульт.

Зазвичай погіршується і фізичне самопочуття людини: виникають головні болі та запаморочення, відчуття перебоїв серцевого ритму, колючий боль у ділянці серця. Пацієнта можуть турбувати панічні атаки, непритомність, відчуття нестачі повітря, заколисування і нудота в транспорті, гіперчутливість до гучних звуків і різких запахів, боязнь натовпу.

Що робити

Якщо втома і апатія тимчасово оволоділи вами після завершення складного проекту на роботі або виснажливого переїзду на нову квартиру – це нормально: організму і психіці потрібен час на відновлення. Підозрювати астеноневротичний синдром варто в тому разі, якщо такий стан триває вже кілька місяців і не проходить навіть після відпустки, зміни місця роботи або завершення напруженого життєвого періоду.

Для діагностики синдрому потрібно звернутися до сімейного лікаря, невропатолога або психотерапевта. Астеноневроз вимагає комплексного лікування: призначаються прийом вітамінів і медикаментозних препаратів для відновлення сну, зниження збудливості й дратівливості, фізіотерапія, масаж, психотерапевтичні сеанси. Якщо причиною розвитку розладу стало якесь хронічне захворювання, необхідно домогтися його ремісії.

У будь-якому випадку хворому дуже важливо налагодити режим дня, повноцінно харчуватися, освоїти методики самозаспокоєння і релаксації, бути фізично активним. Значну роль у лікуванні синдрому відіграє і позитивний настрій пацієнта, його робота над собою.

Ірина КАДЧЕНКО

Поділитись: