Родина мешканки села Бобровий Кут Лариси налагоджує життя в оновленій хаті. Топлять піч – залишеними ворогом ящиками з-під боєприпасів. Кажуть, хоч якась від них користь. Із жахом згадують часи окупації. Зізнаються, щасливі бути вдома на рідній землі.

«Вже декілька місяців Дніпропетровщина долучена до проєкту «Пліч-о-пліч». Підіймаємо з руїн села Херсонщини, які були під окупацією. Ремонтуючи їхні будинки, повертаємо мешканцям цього регіону нормальні умови життя», – зазначає начальник Дніпропетровської ОВА Сергій Лисак.

Мешканка Бобрового Кута Лариса пробула під гнітом загарбників місяць. Оберігала юних доньок. Аби хтось із нелюдів не поклав на них око. Бо вже знала про Бучу.

Потім жінка з дітьми виїхала. Чоловік лишився. Згадує, орки ходили по дворах. Катували людей. Намагались дізнатися, чи хто бува не ховає в себе українських військових.

«Скрізь нишпорили, щось видивлялись, все когось шукали. Одного разу й чоловіка на допит забрали. Хтось сказав, що він, мовляв, навідник. Доповідає українським оборонцям про ворожі позиції. На щастя, перевірили телефон і відпустили», – розповідає пані Лариса.

А ще додала, що росіяни облаштовували вогневі позиції неподалік від осель місцевих. Ставили там або танк, або броньовану техніку. Могли реактивну систему залпового вогню «припаркувати».

«Мы здесь навсегда» тривало вісім місяців. Потім зайшли українські війська. Окупанти, тікаючи, кидали все. Навіть награбовані з магазину цукерки та печиво. Страшно було дивитися на село. По собі загарбники залишили розруху. Серце щеміло. Але люди почали повертатися, налагоджувати господарство», – згадує мешканка Бобрового Кута.

Жінка також приїхала додому. На жаль, у понівечену хату. За проєктом  «Пліч-о-пліч» її привели до ладу. Відремонтували дах, оновили фасад.

До відбудови Херсонщини долучилося 15 областей України. Надалі досвід планують поширити й на інші постраждалі від війни регіони.

Михайло КУЦИХ