Як іграшка не тільки стала для дніпрянки Вікторії Ващенко символом новорічного свята, а й визначила професійне майбутнє – своєї господині.

Наша чергова святкова історія -про маленьке, проте справжнє новорічне диво та… стару ляльку.

Вигадати таке майже неможливо. Погодьтеся, що реальне життя завжди лишається найкращим письменником, сценаристом та режисером!

Почалася ця історія близько тридцяти років тому, коли холодним грудневим ранком мама вела маленьку Віку до дитячого садочка.

—    Ой, що це?! — раптом вигукнула дівчинка, з подивом дивлячись собі під ноги.

Там, у пришерхлій від ранкового морозцю калюжі, лежала… голова дуже красивої ляльки. Незважаючи на те, що вона була заліплена брудом, дівчинка помітила, що у ляльки золотисте волосся і величезні блакитні очі.

—    Пам’ятаю, тоді, в дитинстві, мені здалося, що її погляд благає про допомогу, — згадує сьогодні Вікторія.

На прохання Віки мама забрала лялькову голову з собою. Увечері вдома вони відмили бідолаху, розчесали їй волосся, і личко блакитноокої ляльки вдячно просвітліло.   

— Так вона ж — вилита Снігуронька! —    раптом осінило маленьку Віку.

Після цих слів г вирішили відвезти скалічену ляльку бабусі.

Вона вважалася в сім’ї майстринею на всі руки й неодноразово розповідала, як у далекі роки бідності та голоду власноруч виготовляла для своїх сестер іграшки.

Буквально з усього, що потрапляло під руку.

—    Якою ж була моя радість, коли через кілька тижнів, у новорічний вечір, я побачила під ялинкою бабусин подарунок — казкової краси Снігуроньку в білосніжному вбранні, яку вона зробила для мене! — розповідає жінка. — З того часу вже три десятки років під ялинкою в будинку моєї мами щороку з’являється чарівна сніжна дівчинка, створена талановитими бабусиними руками. Ця Снігуронька — нагадування про те, що хоча давно вже немає з нами бабусі Ліди, казка, яку вона нам подарувала, живе…

Випадок зі Снігуронькою, дивним чином врятованою з калюжі, справив на маленьку Віку таке сильне враження, що вона теж вирішила: коли виросте — стане лялькових справ майстром.

Її мрія здійснилася: спочатку дівчина з відзнакою скінчила Дніпропетровський театрально-художній коледж за спеціальністю «художник декоративно-прикладного мистецтва», а потім — Київський державний інститут декоративно-прикладного мистецтва і дизайну ім. М. Бойчука, ставши професійним художником по костюмах.

Зараз Вікторія Ващенко працює в столичному муніципальному академічному театрі ляльок. Там вона створює не тільки героїв лялькових вистав, а й предмети бутафорії, декорації до театральних постановок. Крім того, дівчина викладає в дитячій студії історію мистецтв.

—    З дитинства любила малювати і щось робити своїми руками.   Але завдяки бабусиній Снігуроньці, можна сказати, визначилася і знайшла своє покликання, —    зізнається Віка.

До речі, одного разу під Новий рік Вікторія навіть змайструвала для Снігуроньки зі свого дитинства Діда Мороза, подарувавши його своїй мамі, Наталії Павлівні. Відтоді вони щороку всі разом, під святково вбраною ялинкою, вкотре чекають на Вікин приїзд з Києва. 

Утрьох — мама, Снігуронька і Дід Мороз. Так веселіше…

Ірина КАДЧЕНКО, Ольга КОШМАН

Фото з сімейного архіву Вікторії ВАЩЕНКО