На запитання газети відповів голова Дніпропетровської обласної ради ветеранів України Станіслав Шевченко

– Станіславе Миколайовичу, якщо не заперечуєте, почнемо з традиційного: «Як справи?». Адже останні рік-півтора додали й так непростому сьогоденню чимало негараздів.

– Скажу відверто, ветеранський загал – це люди далеко непростого замісу, об які не раз ламали зуби біди та примхи долі. Але й вони, як ніхто інший, сьогодні потребують підтримки. І не на словах, як це часто у нас заведено, а конкретними державницькими діями. Найперше, раз і назавжди забезпечити гідні їх трудовим і військовим заслугам умови життя.

Наша ветеранська організація постійно вносить конкретні пропозиції до найвищих керівників щодо корінного поліпшення соцзахисту ветеранів. Відповіді, якщо й надходять, то містять схвалення запропонованих нами заходів і… посилання на сутужні часи, які переживає держава.

– Прикро.

– А тепер про справи безпосередньо ветеранські. Наша організація об’єднує людей, які все життя віддали становленню рідної країни. Вони й сьогодні ставлять собі за мету захищати інтереси всього старшого покоління. Це важлива суспільна справа. Адже ті, хто тримається разом, завжди досягають мети. За таким принципом і весь народ має триматися разом для відстоювання незалежності та права жити у вільній державі. Це і відповідь усім, хто запитує: як нам відбудовувати Україну, – треба трудитися. Творити, згуртовувати навколо себе однодумців.
Захищати свою пам’ять, думати про майбутнє.

Наша обласна організація сьогодні складається з 55 районних та міських ветеранських спільнот. Усього на обліку перебуває понад півмільйона ветеранів.

Постійно проводимо ог-ляд-конкурс з визначення найбільш активних ветеранських організацій області. За останній період кращими оголошені Криворізька міська, П’ятихатська районна та Новокодацька районна у Дніпрі ради, які очолюють Микола Дабіжа, Людмила Прокопенко та Володимир Духневич.

Приємно зазначити, що наша організація – одна з найчисельніших і найактивніших громадських об’єднань в Україні. За підсумками щорічних ог-лядів-конкурсів практичної роботи по забезпеченню захисту прав, інтересів та потреб ветеранів вона неодноразово посідала перші місця.

– Без дієвої підтримки у наш час вочевидь аж ніяк не обійтися.

– Справді це так. Наше надійне плече – обласний депутатський корпус та облдержадміністрація. Жодної відмови у вирішенні нагальних потреб організації ми ні разу не почули.

Дуже активне співробітництво налагоджено з першим заступником голови облради Геннадієм Гуфма-ном. Він знає ветеранські потреби, в курсі всіх наших поточних й стратегічних планів. І не просто всіляко допомагає та підтримує, а й закладає підвалини розвитку ветеранського руху на Дніпропетровщині.

Лише один, проте дуже показовий приклад – на липневій сесії облради саме
він став головним двигуном поправки, яка дозволяє спрямовувати депутатські кошти обласного рівня на допомогу ветеранським організаціям. Це дуже важливий крок, ініційований депутатами від «Опозиційної платформи – За життя» та підтриманий у підсумку майже всім депутатським корпусом.

Не можу не згадати і про волонтерський рух. У нашій організації він існував завжди. У кожному місті, районі, селищі створені волонтерські центри «Ветеран – ветерану» і «Молодь – ветерану», в яких активно працюють тисячі волонтерів, надаючи допомогу немобільним і одиноким ветеранам. Відколи волонтерський рух в області очолила Людмила Лашко, посланці гуманної місії стали відомими не тільки в регіоні, а й у всій країні.

– Вісім десятиліть минуло від початку най-жорстокішої в історії людства війни. Але наша пам’ять щоразу повертає до неї, ніяк не забувається трагізм того всенародного лиха.

– Повірте слову людини, яка багато бачила та пережила на своєму віку, – буде повертатися вічно. І ніколи, хай би які не дули політичні вітри, не забудеться самопожертва народу, який понад усе завжди прагнув свободи. Заради неї він вистояв, переміг.

Не хотів би обтяжувати розмову цифрами, але деякі все ж наведу. На дніпропетровській землі знайшли вічний спокій понад 135 тисяч бійців, офіцерів, партизан і підпільників, які загинули під час оборони та визволення нашого краю.
Серед них 65 Героїв Радянського Союзу.

Аби увічнити їх, активісти нашої ветеранської організації за сприяння місцевої влади та депутатів усіх рівнів створили унікальне і поки що єдине в Україні документальне видання «Дніпропетровщина пам’ятає». (Пам’ятники та меморіали героям-визволителям Дніпропетровщини). У ньому зібрані відомості про понад півтори тисячі хвилюючих серця монументів, пам’ятників, братських могил, а також стел землякам, які не вернулися з фронтів.

Та не будемо забувати, що останній загиблий воїн ще не знайдений. Пошук триває – його постійно і послідовно ведуть пошуківці, волонтери, Червоний Хрест, рідні та ентузіасти, члени громадської організації «Пошук-Дніпро».

– Але учасників Великої Вітчизняної залишилось серед нас одиниці. Більшість у ветеранській організації – значно молодші за віком постаті. І не тільки колишні військові. Вони потребують не меншої уваги…

– Уваги та поваги! Ми ніколи не поділяли членів нашої організації на «військових» та «цивільних», це було б неправильно. Кожен з них на своєму місці віддавав державі свої знання, сили, бажання сприяти перетворенням на краще. І ті, хто це забуває, дуже помиляються.

Разом з моїм заступником Віктором Волковим ми налаштовані всіляко залучати до лав організації всіх цих активних людей. Бо є ще у нас порох у порохівницях!

Записав Олександр ПЕРЕПЕЛИЦЯ