«Центр соціальної відповідальності» з перших днів війни допомагає нужденним по всій області вижити під час війни.

Навіть на відносно спокійній й досі землі Дніпропетровщини безліч наших співгромадян зараз опинилися у скрутному становищі. Це пенсіонери, багатодітні родини, люди з обмеженими можливостями. Вони саме зараз потребують турботи – навіть більше, ніж у колишній спокійній час. Щоб вижити.

З такою метою створювався Центр ще два роки тому – аби підтримати під час коронавіру-сної пандемії літніх людей, для яких неабиякою проблемою було придбати навіть хліб. Тоді, під час карантину, без будь-якої реклами активісти та волонтери Центру допомогли десяткам тисяч осіб у великіх містах області, маленьких містечках, селищах та селах.

Сьогодні допомога надається вже напрацьованим шляхом. Тільки географія діяльності Центру та кількість тих, кого потрібно, умовно кажучи, нагодувати, зросла в рази. Люди з Дніпра, Кам’янського, Павлограда, Першотравенська, Новомосковська, Перещепиного, Девладового, П’ятихаток, Петриківки – перелік можна довго продовжувати – отримують продовольство, розраховане на тривале зберігання. Щоб протриматися в разі чого.

Ледь не другий воєнний ранок для десятків активістів та волонтерів Центру розпочався, як з деяких часів модно казати, «не з кави», а з розвезення продуктових пакетів за звечора узгодженими адресами. Відразу до процесу долучилися й деякі депутати відповідних рад – Сергій Нікітін, Олена Степанян, Микола Чорний та ціла низка їх колег.

А Тетяна Хахалєва в Першотравенська та Лідія Можна у Петриківці навіть стали «серцями» місцевих волонтерських рухів. Відповідно, й перелік їх добровільних «обов’язків» значно розширився…

Кожен з учасників процесу працює «на повну», і, звичайно, кожен має конкретне прізвище, ім’я та по батькові. Проте справа у всіх спільна, тому вішати собі на груді умовну «медаль» ніхто не збирається.

Ініціатор створення Центру, політик та меценат Геннадій Гуфман також небагатослівний, і заздалегідь попереджає: «Зараз – точно не час з’ясовувати, хто скільки допомагає. Це наша спільна біда. Для мене та моїх однодумців вже багато років важливо бути з людьми. Але ще важливіше для нас залишатися людьми у будь-яких умовах…»

Тому щодня мінімум кількасот жителів Дніпропетровщини та евакуйованих з інших, більш постраж-далих від бойових дій регіонів, мають не тільки дружню підтримку, а й конкретну допомогу.

Уявіть собі, скільки мешканців області отримали такі необхідні їм зараз харчі, скільки щирих слів подяки чують активісти Центру. Але краще за інших висловила загальну думку пенсіонерка Лариса Ольхова: «Той, хто бере – наповнює долоні, хто віддає – наповнює своє серце.»

Ірина СНІСАРЧУК