28 травня – Вознесіння Господнє. Це одне з дванадцяти головних церковних свят. Воно «не тримається певного числа», проте неодмінно припадає на четвер шостого тижня по Світлій неділі.

Подарував людям надію на вічне життя

Після воскресіння Христос перебував на землі ще 40 днів. Являвся апостолам і розповідав їм про Царство Боже, про своє друге пришестя. Саме на сороковий день Ісус потрапив до раю і так скінчив свою земну путь. Та перш ніж піднятися на небеса, Син Божий зібрав апостолів у передмісті Єрусалима – Віфанії, на горі Єлеон, дав їм останні настанови й, «піднявши руки Свої, благословив їх. І коли благословляв, то став віддалятися і на небо возно-ситися. Поклонившись Йому, вони вернулися до Єрусалима з великою радістю…», адже Спаситель подарував людям надію на прощення та на вічне життя.

Відтак, якщо протягом сорока днів ще можна було христосуватись, себто казати «Христос воскрес!», то після Вознесіння такі вітання уже недоречні, «бо в храмах ховають плащаницю».

«Божі пташечки! Визбирайте крихточки…»

Свято ще називають Вшестя, бо це ж Ісус Христос, казали, «шествує на небеса, до Отця свого».

З цієї нагоди печуть обрядове печиво у формі драбинок, щоб «Ісусові було по чому піднятися на небо». Крім печива, готують також пласкі млинці з пшоняного борошна – «Божі онучі». Господь ними обгортає ноги і тоді йому «не мулько» дістатися драбинкою до неба.

Таке частування несуть і на могилки, аби пом’янути небіжчиків. Люди вірили, що від Великодня до Вознесіння двері раю лишаються відчинені, душі померлих перебувають поміж нас. Навіть у пеклі не мучать грішників, а відпускають на землю.

На Вознесіння пораються в хаті, працюють на полі або на городі тільки до полудня – «Бог іде на небо в обід». Припиняють роботу, щойно в церкві починається урочиста служба.

Тож селяни цього дня тільки обходили свою ниву, дякуючи Богові, що дає ріст пшениці та житу; встромляли в землю гілки свяченої верби, аби блискавка не спалила, а град не вибив урожай. Потім сідали на краю поля (бо на межі не можна, там – нечиста сила), на скатерку розкладали печиво-«драбинки» і хліб. Так годиться: «у жито-пшеницю слід нести паляницю».

Почастувавшись, крихти кидали в землю, примовляючи: «Божі пташечки! Визбирайте крихточки і пощебечіть перед Богом та випросіть у Нього, Милосердного, для нас ласки».

Цього дня був звичай заплітати березове гілля у косички. Це робилося для того, щоб дізнатися долю тяжкохворої людини. Якщо за 10 днів гілочки не всихали, значить, хворий одужає. Дівчата так ворожили на судженого і на заміжжя. Як до Трійці гілочки не в’янули, то очікувалася скора переміна у житті.

Погідна днина на Вознесіння віщує добрий врожай, а сльотава — недорід. Як нема дощу — то не буде його цілих шість тижнів, а як піде — то шість тижнів йтиме.

А ще наші предки вважали, «що саме на Вознесіння весна підноситься на небо, а на землю опускається літо».

Тетяна МАЛИШЕНКО