Знав про це і поет Володимир Маяковський, склавши задля професійної орієнтації дітвори вірша «Ким бути».
Всі радянські хлопчаки мріяли стати льотчиками, геологами, космонавтами. Але були й професії, які у чоловічої частини населення популярністю не користувалися, -низькооплачувані, або безперспективні.
Хоча з якого боку дивитися…

Вантажник

Зарплату радянські вантажники отримували копійчану. Але найчастіше вони працювали на ринках і в магазинах та мали доступ до дефіциту. Покупці зазвичай давали їм хабарі, щоб цей самий дефіцит дістати.

Особливо шанувалися вантажники меблевих магазинів, оскільки імпортні гарнітури коштували дорого, а черга на їх отримання могла тягнутися роками. Задовольнити попит населення не могли й дніпропетровські меблеві фабрики. Що теж було на руку невтомним вантажникам.

Сантехнік

До сантехніків здебільшого ставилися зневажливо. Вважалося, що цю професію обирали переважно двієчники, яким не вистачило снаги отримати середню освіту, тож єдиним вибором життєвого шляху для них залишалися професійно-технічні училища. Та й платили жеківським сантехнікам немов кіт наплакав.

Серед сантехніків дійсно зустрічалося чимало халтурників, нездатних як слід виконувати свою роботу. До того ж за викликами вони часто з’являлися «під мухою». Але й обійтися без цього «прошарка робітничої гвардії» було неможливо. Тому сантехнікам частенько вимушено давали троячки зверху, аби ті виконали роботу швидко і якісно. Як з цього приводу не згадати відому кінокомедію «Афоня»!

Але як би там не було, «лицарям гайки, розвідного ключа й прокладок» встановлені десятки пам’ятників. Один з таких знаходиться у Бердянську Запорізької області (на знімку).

Двірники, сторожі, ліфтери і кочегари

Двірники отримували, напевно, найнижчу платню. Тому чоловіки потрапляли на цю роботу рідко – здебільшого заручники «зеленого змія», або ж ті, хто не знайшов себе в іншій професії. Часто в двірники йшли, щоб «органи» не притягли до відповідальності за дармоїдство.

Подібне було і з професією ліфтера, сторожа, кочегара. Нерідко цим займалися творчі, але не визнані люди. Неква-ліфікована професія давала їм гроші на прожиття і, головне, запис у трудовій.

Водій сміттєвоза

Взагалі шоферів у нашій країні поважали. А ось до водіїв сміттєвозів ставилися по-іншому: ну яка, скажіть на милість, нормальна людина отримає задоволення від необхідності копирсатися у побутових відходах?

Проте в смітті часом виявляли вельми цінні речі, навіть антикваріат. Відомі випадки, коли сміттярі на доходи зі свого «ремесла» будували дачі. Якщо розібратися, то ця робота, без перебільшнння, була золотим дном.

Інженер

Радянські інженери отримували маленьку зарплату і ніяких пільг чи привілеїв у них не було. І часто вони були невиїзними, оскільки мали допуски до секретних документів. Тому престижним фах рядового інженера не вважався. Хоча якщо той робив кар’єру, наприклад, очолював відділ або інститут, захищав дисертацію, то ставлення до нього ставало зовсім іншим.
Проте більшість представників цієї професії вважалися, кажучи сучасною мовою, «лузерами».

Медпрацівник

Побутувала думка, що ліка-рями-терапевтами, фельдшерами або санітарами стають лише невдахи. Ті, кому пощастило більше, отримували спеціалізацію хірурга, невропатолога або стоматолога.

Для жінки професія медичного працівника загальної практики вважалася ще так собі. А ось до чоловіків, які, вибачте, виносили судна з-під хворих, вели прийом у районній поліклініці або роз’їжджали за викликами на «швидкій», ставилися скептично. Адже оклади у них були крихітними, а робота – досить важка. «Подяки» – гроші й подарунки – їм перепадали рідко.

Вчитель

Професія шкільного педагога традиційно вважалася жіночою. Чоловіки, які обирали педагогічні виші, йшли туди, як правило, тільки задля того, щоб не натирати мозолі на ногах армійськими кирзачами. І згодом мало хто з них працював за фахом.

Якщо ж представник сильної статі дійсно ставав учителем, то він користувався популярністю хіба що серед своїх незаміжніх колег-жінок. Отримували педагоги мало, дорогі подарунки у ті часи їм підносили рідко. А давати хабар за те, щоб твоїй дитині поставили хорошу оцінку, тоді було якось зовсім не прийнято…

Хоча, заради справедливості, варто сказати, що серед вчителів траплялися дуже гідні кадри, яких їх колишні учні пам’ятали потім усе життя. І все ж у цілому, якщо чоловік працював учителем, його статус дуже високо не цінувався. А фізруки і трудовики взагалі ставали героями анекдотів.

♦ ♦ ♦

Сьогодні ситуація дещо змінилася. У двірники йдуть в основному заради службового помешкання. Сантехніки стали значно менше пити, бо доводиться працювати із заможними клієнтами та дорогими матеріалами. Інженери часто отримують солідні зарплати в комерційних фірмах. А медики та вчителі за бажання можуть мати чималенький додатковий «навар» – масажі, ін’єкції та крапельниці знайомим пацієнтам у них вдома, або репетиторство для тугодумів амбітних батьків.

О. ЯСНІЙ