ПРИМАНКА ДЛЯ «ДОН ЖУАНА»

2 недели ago Oleg Petroveech Комментарии к записи ПРИМАНКА ДЛЯ «ДОН ЖУАНА» отключены

Дніпрянка Алла Падеріна – завзята театралка і за 40 років зібрала незвичайну колекцію театральних квитків і програмок. 

Колекціонерами люди стають з різних міркувань. Для одних – це вдале вкладення капіталу, для інших – спосіб висловити свої емоції і душевні пориви. І якщо в першому випадку предметом колекціонування зазвичай є речі, цінні з об’єктивної точки зору – картини, монети, марки, то в другому це, як правило, щось дороге серцю самого колекціонера – плюшеві іграшки, незвичайні гудзики, магніти, привезені з подорожей… І нехай такі колекції рідко мають матеріальну цінність, зате вони здатні багато розповісти про свого власника – його смаки, інтереси і навіть світогляд.

Саме такою здалася мені оригінальна колекція театральних програмок дніпрян-ки Алли Падеріної, яку вона захоплено збирає вже сорок з гаком років.

    За професією я — викладач музики, і схильність до колекціонування у мене спостерігалася завжди: я все життя трепетно зберігаю старі ноти, грамплатівки, листи і фотографії, — з посмішкою зізнається Алла Анатоліївна. — Тому початок моєї «театральної» колекції було покладено, можна сказати, випадково — одного разу на пам’ять про чудову постановку балету «Жизель» (це був 1977 рік. — Прим. автора) я зберегла програмку, записавши на ній свої враження від вистави: «Прекрасний сон! Чудо!» Щоб продовжити задоволення від візиту до оперного театру, я навіть кілька днів тримала цю програмку на видному місці й щоразу, дивлячись на неї, згадувала про добре проведений вечір. Потім до цієї програмки додалася ще одна, і ще…

– Мої програмки – немов вузлики на пам’ять, вони допомагають мені знову і знову переживати незабутні моменти улюблених вистав і концертів, – каже колекціонерка, – і це – одна з багатьох маленьких радостей мого життя, на яку я завжди намагаюся дивитися крізь рожеві окуляри.

Сьогодні в архіві Алли Анатоліївни — кілька сотень програмок і запрошень різних театрів Дніпра, Києва, Харкова, Одеси, Львова. Достойно представлена і Європа — є програмки Віденської опери і Празького національного театру, концертних залів Дрездена. Але справа тут не стільки в кількості, скільки в незвичайній системі, по якій зібрані та розсортовані всі екземпляри колекції.

    Я колекціоную програмки тільки тих постановок, які бачила особисто, — розповідає Алла Анатоліївна. — На кожній — позначаю дату вистави або концерту, записую, з ким я була, і роблю відмітки про гру акторів та свої враження (тут треба сказати,

що більшість постановок завзята театралка Алла Падеріна відвідує по два, три, а то й чотири рази, тому деякі програмки буквально поцятковані записами. — Прим. автора). Взявши до рук такий театральний сувенір, я місяці, роки і навіть десятиліття потому миттєво повертаюся в атмосферу того вечора, пригадую, хто був моїм супутником, у що я була вбрана, який був акторський склад… Ці спогади дуже дорогі для мене…

З дозволу господині перебираю програмки, уважно вчитуючись у рукописні рядки. Вони характеризують

Аллу Анатоліївну як емоційну і творчу особистість, досвідченого знавця і цінителя сценічного мистецтва. Причому цінителя не тільки захопленого, а й вельми об’єктивного. Поряд з позначками: «Блискуче!», «У захваті!», «Свято!», «Зачарована — тонко і бездоганно», «Дуже пристойно» зустрічаються і критичні зауваження: «Нісенітниця», «Нісенітниця, причому рідкісна», «Нуднувато, не вистачило акторської майстерності» і навіть «Соромно дивитися». Але, незважаючи на моменти розчарувань, що трапляються, Алла Падеріна не втомлюється освідчуватися в любові до театру взагалі і зокрема: її фаворитом вже багато років поспіль залишається Дніпровський академічний театр драми і комедії (до 2016 року — театр російської драми імені М. Горького).

    Для мене це чарівний світ, в якому мені подобається все — від акторської трупи й атмосфери в залі до самої будівлі театру і навіть буфету! — каже Алла Анатоліївна.

Зустрічаються серед позначок на програмках і зворушливі записи особистого характеру. Ось, наприклад, про похід у театр з чотирирічною онукою в січні 1996-го: «Машенька вперше в оперному, сиділи в першому ряду, Маша чудово дивилася балет! В антракті цікавилася оркестровою ямою… »

Та найчастіше на спектаклях і концертах підтримує

Аллі Анатоліївні компанію коханий чоловік. Званий в «програмних» записочках ласкаво, по-сімейному «Ванюша», доктор економічних наук, академік Академії економічних наук України Іван Дмитрович Падерін викладає в Дніпропетровській державній фінансовій академії. Але, незважаючи на зайнятість, він знаходить час відвідувати разом з дружиною прем’єри і повністю поділяє захоплення Алли Анатоліївни. До речі, спробуйте вгадати, де познайомилося подружжя? Звичайно ж, у театрі — доленосною для Падеріних стала зустріч на опері «Дон Жуан» Моцарта в одному з київських «храмів мистецтва».

Коли є вільний час (а це буває нечасто), Алла Падеріна залюбки переглядає свою колекцію, неспішно розсортовує по датах, театрах, містах.

Ірина КАДЧЕНКО