Володимир Я. Дорога Олено. Так і не обізвалася та жіночка, що я їй послав був відгук. Напевно, їй село не підходить. Так само промовчали ще дві… Вдівець, пенсія пристойна, дім, що я звів, двоповерховий. Діти мої – два сини, онук, онука – добре влаштовані, самостійні. Я спокійний, мирний, вільний, без шкідливих звичок, без, ясна річ, матеріально-житлових проблем. І тепер готовий на переїзд. Мені 72, ріст і вага середні.

Микола В. із Солонянського району. Мені 65, ріст 180, вага десь 65, маю інвалідність другої групи з 1983 р., ліва рука ампутована на рівні плечового суглоба, травма виробнича. Спиртне не вживаю вже сорок років, тільки курю. Батька і матері давно нема. 1989 познайомився з жінкою, в неї було двоє дітей від двох чоловіків, та троє народилися в нас. А 2003 пішла від мене до четвертого чоловіка. Відтоді я сам-один. Хоча важко, але не падаю духом, усе потихеньку роблю. Удвох, звісно, набагато легше… От коротко все, що хотів написати.

Василь К. з Магдалинівського району. Недавно на очі втрапила ваша рубрика, я прочитав листи різних людей одиноких. Пишу вперше і сподіваюся, що може й мені допоможете. Край потрібна мені друга половинка. Є в мене дім, город. Маю інвалідність з дитинства, але працездатний, можу все робити. Своїй половинці всіляко помагатиму. Не курю, не п’ю. Ріст 168, вага 65, 56 років.

Андрій К. з Дніпра. Дякую Вам, шановна ведуча, що не забуваєте про мене, час від часу друкуєте. Читаю все, що пишуть Вам у рубриці, це добре. Але я так і не знайшов своєї Долі, і то є сумна правда, адже мені 41. Я вже не сподіваюся щось у своєму теперішньому житті змінити. Побільшало клопотів. Піклуюся про батька і матір, яким по вісімдесят років, про тітку, якій 85, а також про сусідів: одній сусідці 65, другій -90. Працюю на підприємстві, тільки у неділю маю вихідний, то доводиться бігати купувати, щоб було що моїм підопічним, а також моїй родині на цілий тиждень варити-готувати. Та ще раз дякую, приємно знати, що є люди, які хочуть тобі добра.

Ганна О. з Приорілля. Восени буде п’ять років, як не стало чоловіка. Робила в колгоспі на фермі, ріст 155, вага 65, 78 років. Приказка є: «Хоч у курені, аби до серця мені». Як хто обізветься до мене, то прошу, напишіть чесно, чи п’єте, чи курите? І щоб ми одне одного не кривдили, а любили, шанували, помагали. Щоб не кричав на мене. А мені підказував, що як робити. Приїздіть, я все розкажу, яке в мене горе. Як мені надоїло дровами топити. Дрова, вугілля дороге. На літо газ із балона. Я часто плачу, бо я живу без захисту. Та ще й у колодязі нема води, а свердловина далеко від хати.

Лариса П. з Павлограда. 69 років, успішна, мудра, гарно вихована жінка. Вища освіта з відзнакою. Працювала весь час на керівних посадах, а також фермерувала; як овдовіла, здала в оренду. Забезпечена, дуже добрі житлові умови, автолюбителька. Сильно гнітить самотність. Старість – це як захід сонця у житті, її не вмовиш за дверима почекати. Дай Боже не лишитись в самоті. І щоб було кому води подати. Несварлива, нічим не зловживаю. Все інше – при спілкуванні з одинаком. Гадаю, відразу стане зрозуміло, що я за людина, що він за людина.

Ніна Г. з Дніпра. Мешканка приватного сектора, в районі Робочої. 1955 р. н., освіта вища технічна. Тру-доголік. На землі вирощую квіти на продаж – то моя добавка до пенсії. Ріст 164, вага відповідна, середня, здоров’я згідно з датою у паспорті.

Людмила К. 53 роки, ріст 170, вага 75. Дочка з двома онуками і чоловіком живуть у місті. Знаю сільське життя, все вмію, добра, без шкідливих звичок. Та хочеться про когось піклуватися, відчувати тепло. Не треба багатства, вигоди, прагну надійного, душевного, простого чоловіка. До такого погоджуся переїхати.

Ірина М. з Вільногірська. Чекаю на зустріч з чоловіком, який стане господарем у нашому домі. Клопочуся з невеличким городом, садочком, полюбляю вирощувати квіти, а також городину, щоб не купувати, щоб було своє. 50 років, повненька, ріст 160, працюю. Розлучена. Донька одружена, живуть окремо. Після зміни хочеться вертатися додому, де тебе чекає кохана людина. Вислухає, зрозуміє, пожаліє. Буде дуже добре, якщо чоловік полюбляє рибалити, відпочивати на природі. Мені до вподоби природа Приорілля, Царичанський район, Петри-ківський… Отже, до зустрічі, милий друже.

Щоб надрукуватися на нашій сторінці (виходить у кожному числі газети), пишіть так, як умієте. Але не скупіться: чим докладніше буде розказана ваша історія, ваша правда, тим більше матимете шансів на успіх.
НАПИСАНЕ НАДІШЛІТЬ НА АДРЕСУ: Олені ДЕСЯТЕРИК, «Зоря», Січеславська набережна, 33, Дніпро, 49000.
І свій лист-відгук на ту чи іншу публікацію (з указанням дати!) так само шлете мені, а я перешлю тій людині, з якою хочете познайомитися. Індивідуального листування з дописувачами не веду. Адреси і прізвища не розголошую, не висилаю і прошу ДО РЕДАКЦІЇ НЕ ПРИЇЗДИТИ.

Щиро ваша О. Д.