Володимир К. із Жовтих Вод. Усе ще шукаю свою половинку, аби дожити віку з тією, що могла б переїхати до мене. Це – приватний сектор. Газове опалення, вода, туалет – усі зручності. Садок, невеличкий городець. На Покрову, 14 жовтня, був мій ювілей – 80-річчя. Шукаю жінку з добрим серцем і душею. Спокійне життя і пошану гарантую. Свого слова завжди дотримую, живу з розумінням: сто друзів – це добре, а навіть один ворог – це погано. Люблю гумор, поезію, природу. Мій ріст 175, вага 83, вдівець.

Олександр М. з Царичан-ського району. Чи стрінеться мені жінка, яка буде згодна на переїзд у село, де близенько ліс і Оріль? Усе необхідне в хаті є. Мені 73, ріст 164, вага відповідна. Вдівець, не маю шкідливих звичок, тому не сприймаю жінок, які курять і випивають, спокійний, до людей позитивний, доброзичливий.

Віктор В. 71 рік, на вигляд молодший, ріст 174, вага 80, освіта середня спеціальна, військовий пенсіонер. Три роки як овдовів. Мешканець міста-райцентру, мій приватний дім з усіма зручностями. Радий буду відгукові самотньої жінки, яка бажає перемін на краще.

Олександр Ч. з Дніпра. Восьмий рік як овдовів. Настали переміни, світ змінився. Вже ніщо так не надихає і не вражає, як раніше. Кудись пощезло бажання й цікавість до чогось нового… А без прагнення, без руху нічого не може бути. Тому мушу поміняти фокус і подивитися на все інакше. Мало-помалу з’явилося бажання зустріти – а мені вже 70-й – ту єдину, котра може цінувати довір’я і увагу, бути коханою і кохати. Якщо не дивитися на всі обставини теперішнього часу і що діється довкола, а довіритися Всевишньому, котрий каже: «Прийдіть до мене всі обтяжені, і я утішу вас», то дуже хотів би реалізувати це своє бажання, зміцнене на Божих одкровеннях. Ще трохи про себе. Працюю в охороні. Дітей нема. Чоловік я сучасний, багато чому навчився, багато що освоїв. Свій дім переобладную, ремонтую. Коротше, даю собі раду сам. І Сподіваюся, що самотня жінка, читаючи мій текст, повірить у щирість висловленого.

Василь Д. з Покровського району. І в мене не склалося подружнє життя, вже кілька років я сам. Читаю і роздумую над надрукованими листами жінок, яких спіткало горе. Або зараз вона у скрутному становищі. Я так само з роками відчуваю все більшу самотність. 62 роки, шкідливих звичок не маю.

Катерина П. Дорогенька Оленко, я колись писала, ну нічого мені не було, хто ж поможе, як не Ви? У такий тяжкий час, як не знати звідки на нас спало оце горе війни, самій буть у хаті – це взагалі можна збожеволіти. То хоч телевізор було подивишся, а зараз хоч не вмикай, бо тільки про війну, сиджу у чотирьох стінах і плачу, нема з ким і словом перемовитись. Та ще й прочитала «Як я удівцеві варила борщ» за 23 лютого, то невже є на світі такі чоловіки! Мені 76, і яка розвага -лиш кури, коти, песик. На город не підеш, бо ще не пора. У моїй хатинці чотири кімнати, вода, газ, душ, туалет. Пенсія добра, 40 років стажу. Тільки половинки не вистачає. У садку дерев вистачає, ну ніщо не тішить, самий смуток і прикрість. Вдень ще сяк-так, а як вечір, до кожного шереху прислухаюся, вночі не сплю, аж тиск підіймається. В дітей свої сім’ї у Солоному і в Дніпрі. Одна надія, що хтось обізветься, хай він буде старенький, некрасивий, аби лиш був хазяїн у дворі. Тут, у нашім селі, влітку можна рибу ловити.

Тамара Т. з Новомосковська. Звертаюся до одинаків-ровесників, які прочитають це коротеньке послання. Дорогий друже! Четвертий рік як помер мій чоловік, з яким прожила все життя. Дуже сумую, почуваюся самотньою, і це почуття з роками не минає. Мешкаю в материному будинку. Мами вже давно немає. В дітей свої квартири, свої родини, усе гаразд. Маю вищу освіту, вже не працюю, на пенсії. Увесь вільний час від весни до осені я в садку та на городі. Мені 70, ріст 160, вага 78.

Надія Т. з Дніпра. Колись з одним дописувачем поспілкувалися телефоном, обоє зрозуміли, що вимоги в нас різні, але залишилися друзями. А з другим, що був надрукований у тому ж випуску рубрики, стало ясно: в нього на кожній зупинці по жінці. Хоча він, напевне, непогана людина. Трохи про себе. Мені 67, ріст 168, вага 75, вдова. Наважуюся на пошук, сподіваюся на зустріч з порядним одинаком. Хочу дозволити собі бути щасливою. Бо чоловік мій був гарний, добрий, хороший. Таке щастя я знаю і ціную. Життя на схилі віку може бути гарне і навіть прекрасне. Боротися зі старістю удвох веселіше.

Ліна Ч. з Криничанського району. Мені 63-й рік, на пенсії, ще працюю в магазині у Дніпрі. Раніше працювала на пошті, але не листоношею. А живу, сказати б, на дачі, на свіжому повітрі. Коло хати в мене 20 соток, п’ять обробляю, решта в оренді. Не п’ю, не курю. Вже десять років удова, одній дуже недобре. Добре хоч є телевізор. Та три собачки і три котики. Прошу чоловіка такого ж одинокого дати знати мені. Подробиці обговоримо.

Ірина В. Прошу Вас, Олено, дайте хоч маленький мій лист у рубриці. Я одинока, з села, і мені подобається жити в селі. Мені не пощастило. Рідних практично вже нема. Ні батька (тато п’ятий рік як помер), ні чоловіка, давно вмер. Є мама і двоє дітей: дочка-школярка і син – студент університету у Дніпрі. Я мила, симпатична, чорнява, спокійна, добра. Люблю порядок, чистоту. А також музику, природу, танцювати, взагалі все хороше. Шкідливих звичок нема, працюю з літніми людьми в пансіонаті. На вигляд молодша за свої 48. І мені ніде жити. Готова на переїзд до порядного одинака. Аби лиш відгукнувся добрий, порядний. Чекатиму єдиного чоловіка, котрий так, як я, чекає єдину жінку. І, може, стане другом синові і дочці. Мій ріст 158, вага 55.

Щоб надрукуватися на нашій сторінці (виходить у кожному числі газети), пишіть так, як умієте. Але не скупіться: чим докладніше буде розказана ваша історія, ваша правда, тим більше матимете шансів на успіх.
НАПИСАНЕ НАДІШЛІТЬ НА АДРЕСУ: Олені ДЕСЯТЕРИК, «Зоря», Січеславська набережна, 33, Дніпро, 49000.
І свій лист-відгук на ту чи іншу публікацію (з указанням дати!) так само шлете мені, а я перешлю тій людині, з якою хочете познайомитися. Індивідуального листування з дописувачами не веду. Адреси і прізвища не розголошую, не висилаю і прошу ДО РЕДАКЦІЇ НЕ ПРИЇЗДИТИ.

Щиро ваша О. Д.