Петро Ф. з Васильківського району. Це знов я по довгій перерві, чи пам’ятаєте мене, я писав кілька разів, усе марно. Може, прочитає нарешті та, котра зможе переїхати? Народився в селі, робив у сільгосптехніці в цеху на верстатах, трудового стажу 42 роки. Дружина так само працювала в цеху. Прожили ми з нею п’ятдесят літ, боліла серцем і від серця вмерла, і зостався я сам, нема з ким і побалакать, п’ять років як її нема. Я до спиртного байдужий, не курю. Від мене дві години електричкою до Дніпра, їздять маршрутки. Мені 77, дають 65. Не лисий, звичайний чоловік. Син у Дніпрі зі своєю родиною. Дочка недалеко, бігає до мене. Пенсії вистачає. Оленко, поможіть, аби знайшлася та, що переїде до мене. Мені б хоч їсти зварила, і більш нічого не треба.

Володимир О. з Томаківсько-го району. Село моє за дев’ять км від міста, хата з газом, є автівка. А також город і трохи господарства. Мені 61, ріст 170, вага 70, на пенсії. Не п’ю, не курю, жінку, дружину, ніколи не скривджу. Спокійний, працьовитий, чесний. Як надійде мені лист, то відразу приїду, щоб побачитися. Не маю наміру спілкуватися есемесками безконечно. Через моє село їздить маршрутка Дніпро-Марганець-Нікополь.

Євген Г. з Дніпра. У вересні минуло 45, вигляд років на 10 молодший, ріст 174. Школу скінчив без трійок, з 1988 до 1991 навчався у річковій флотилії, гадав, що справдиться моя мрія стати моряком, та розпався Союз, а з ним і скінчилася флотилія. В університеті здобув економічну освіту, але нині працюю не за фахом. Підтримую здоров’я моржуванням: мало не кожний день виходжу на берег і пірнаю в ріку. Колосальний заряд енергії. У трикімнатній квартирі на Перемозі мешкаю зі своїми рідними: мамою, сестрою і племінниками. Жонатий не був. Сподіваюся на відгук самотньої ровесниці, може, знайдеться щось спільне, що нас поєднає?

Галина М. з Дніпра. Давно-давно не писала до вашої рубрики. Мешкаю на лівому березі, коло ріки, у двокімнатці. Щоб не лишатися на самоті, ще працюю. Але час так летить, не хочеться на старість лишатися самій. Та не знайшовся такий чоловік, який став би другом у житті. Мені вже 69, рада буду поспілкуватися з таким же одинаком.

Ганна С. з Дніпровського району. 1955 р. н., середнього росту і статури. У цивілізованому селі, центрі територіальної громади, маю хатинку, невеличку ділянку, садочок, трошечки господарства. Люблю землю, природу, квіти. З повагою ставлюся до людей, намагаюся бачити довкола себе позитив, живу з вірою в Бога, бо все, що оточує нас, то його творіння. Незалежна, забезпечена в розумних межах. Спокійна, чуйна, поміркована. Вдова, син з родиною за 20 км від мене.

Наталія М. з Дніпра. Вдова, діти всі забезпечені. Чим захоплююсь? Читаю книги, гуляю на природі, люблю готувати їсти. І працюю, до речі, кухаркою-конди-теркою. Люблю чистоту, затишок у домі. Не курю, не п’ю. На теперішній час проживаю на Комунарі. Мені 58, ріст 164, вага 74.

Щоб надрукуватися на нашій сторінці (виходить у кожному числі газети), пишіть так, як умієте. Але не скупіться: чим докладніше буде розказана ваша історія, ваша правда, тим більше матимете шансів на успіх.
НАПИСАНЕ НАДІШЛІТЬ НА АДРЕСУ: Олені ДЕСЯТЕРИК, «Зоря», Січеславська набережна, 33, Дніпро, 49000.
І свій лист-відгук на ту чи іншу публікацію (з указанням дати!) так само шлете мені, а я перешлю тій людині, з якою хочете познайомитися. Індивідуального листування з дописувачами не веду. Адреси і прізвища не розголошую, не висилаю і прошу ДО РЕДАКЦІЇ НЕ ПРИЇЗДИТИ.

Щиро ваша О. Д.