Володимир К. із Жовтих Вод. Усе ще шукаю свою половинку, аби дожити віку з тією, що могла б переїхати до мене. Це – приватний сектор. Газове опалення, вода, туалет – усі зручності. Садок, невеличкий городець. На Покрову був мій ювілей -80-річчя. Шукаю жінку з добрим серцем і душею. Спокійне життя і пошану гарантую. Свого слова завжди дотримую, живу з розумінням: сто друзів – це добре, а навіть один ворог – це погано. Люблю гумор, поезію, природу. Мій ріст 175, вага 83, вдівець.

Олексій П. з Магдалинів-ського району. Мені 70, на пенсії, та ще працюю. Чоловік як чоловік, ріст 166, вага 66, своя домівка. Скоро три роки як живу вдівцем. І це дуже сумно, ніяк не звикну. Чекатиму відгуку самотньої жінки, згодної на переїзд.

Микола В. із Солонянського району. 66 років, ріст 180, вага десь 65, маю інвалідність другої групи з 1983 р., ліва рука ампутована на рівні плечового суглоба, травма виробнича. Спиртне не вживаю вже сорок років, тільки курю. Батька і матері давно нема. Я сам-один. Хоча важко, але не падаю духом, усе потихеньку роблю. Удвох, звісно, набагато легше…

Степан Т. Мій дім на березі Дніпра у великому селі. Тут є школа, лікарня, церква, пошта, дитячий садок, крамниці. Розлучений. Не курю. Маю десь двадцять одну професію. Диплом – один. Тримаю трьох дійних корів. Моє бажання: зустріти жінку розлучену або вдову віком від сорока до п’ятдесяти років, можна і молодшу. Обману і зради не терплю. Шлюб після переїзду. Усиновлення – обов’язкове: прихищу жінку з дітьми, якій ніде жити. Маю землю – пай. Мені 51, на пенсії.

Володимир В. з Дніпра. Їздив з братом на заробітки за кордон: по пів року працювали у Чехії та Польщі. Коли вернувся додому, то з’ясувалося, що шлюб мій розпався. Отже, розлучений, працюю, хочу налагодити своє життя. Мені 33, ріст 175, вага відповідна. До речі, у братовій родині все гаразд, і це додає мені сподівання, що і я буду в парі – з коханою людиною на все життя.

Катерина Г. із Солонянського району. Добрий день, Олено Десятерик. Надійшла газета, то я до Вас з проханням. Торік помер мій чоловік, і я зосталася як билинка серед степу. Діти забули, що мати є, бо так виходить, так здається: тому не дала, а тому передала… Навіть з празниками, не те що приїхати, – не привітали. Дорога Оленко, хай він буде некрасивий, аби лиш був хазяїном, в селі ж знаєш як: цвях забити, а влітку шланг скрутити – на все потрібен чоловік. Мені 76, ще роблю на своїй «дачі». В мене свій дім, з усіма зручностями у хаті, тільки господаря немає, ходжу з кімнати до кімнати, наплачуся, сон пропав, і взагалі не радію життю.

Галина В. з Дніпра. Народилася в гарному селі, та вже понад 40 літ мешкаю в місті у квартирі. Після технікуму стала до праці на металургійному заводі і працювала там до 59 років. Затим у громадській організації. Та й тепер потроху підробляю. Діти самостійні, живуть окремо, в них свої інтереси.
Я покладиста, врівноваженої, привітної вдачі. Що можу, що вмію, те і роблю. Мені 71, ріст 164, вага 65.

Любов К. з Петропавлівсько-го району. Давно не писала, аж ось тепер хочу знов дати знати про себе. Бо самотня, не буду повторювати. Народилася 28 листопада 1954. Діти давно роз’їхалися, у містах, а я тут, і господарства в мене стає все менше. Тепер геть небагато: самі кури та качки. І, звісно, город коло хати. Рада буду вісточці одинака, з яким – чи може таке бути? – дійшли б згоди про його переїзд до мене.

Тамара Д. з Дніпра. Літа мчать так стрімко. А життя все таке ж непросте, та є надія, що можна його змінити на краще. Я та самотня, котра все ще чекає на свого судженого. Разом можемо все подолати. Життя навчило бути обережною, не такою довірливою. Мені 51, працюю за фахом на підприємстві. Мешкаю на правому березі, приватний сектор. Спокійна, добра, домашня. Люблю тварин, зі мною мій друг йорик. До тютюну і спиртного байдужа. Подобається здоровий спосіб життя; правда, серед чоловіків – це рідкість. Та я ще вірю, що можу створити міцну сім’ю. Мій ріст 160, вага відповідна.

Людмила Б. Про зовнішність: 36 років, темно-русява, зелені очі, струнка. Не маю шкідливих звичок. У власному будинку ми з мамою. Є улюблена праця медсестри. А от з другою половиною чомусь досі не склалося. Дуже хотілося б віднайти свою пару – чесного, порядного чоловіка. Ціную в стосунках шану і любов. Тож хай справдиться нарешті моє бажання.

Щоб надрукуватися на нашій сторінці (виходить у кожному числі газети), пишіть так, як умієте. Але не скупіться: чим докладніше буде розказана ваша історія, ваша правда, тим більше матимете шансів на успіх.
НАПИСАНЕ НАДІШЛІТЬ НА АДРЕСУ: Олені ДЕСЯТЕРИК, «Зоря», Січеславська набережна, 33, Дніпро, 49000.
І свій лист-відгук на ту чи іншу публікацію (з указанням дати!) так само шлете мені, а я перешлю тій людині, з якою хочете познайомитися. Індивідуального листування з дописувачами не веду. Адреси і прізвища не розголошую, не висилаю і прошу ДО РЕДАКЦІЇ НЕ ПРИЇЗДИТИ.

Щиро ваша О. Д.