Петро В. з Царичанського району. В мене непогане сільськогосподарське подвір’я. Живності тепер небагато: два песики, шестеро курей, донедавна було десять качок, та вже нема. Є кіт, але двору не держиться: побув, побув та й нема три дні, бо ще молодий. Парубкує. А я сиджу дома. Бо ні з чим гулять: вже 70. Одинак. Другий рік як овдовів. Почуваюся ще непогано, не п’ю, не курю. З почуттям гумору. Ріст і вага середні, зовнішність нормальна. А от душа кричить і плаче від одинокости, тож хотілося б виправити цю сірість, подбати про душевний спокій з жіночкою без лихих звичок. Як буде молодша, то добре: лучче, так я думаю, щоб мене поховала, як настане мій час. Усі зручності в хаті, яку сам збудував, опалення газове. Та є ще одна, може, незручність: у прийми не поїду. Тож прошу написати ту, що зможе переїхати. Не пошкодує. Не зраджу, не покину в біді.

Микола В. із Солонянського району. Мені 65, ріст 180, вага десь 65, маю інвалідність другої групи з 1983 р., ліва рука ампутована на рівні плечового суглоба, травма виробнича. Спиртне не вживаю вже сорок років, тільки курю. Батька і матері давно нема. Я сам-один. Хоча важко, але не падаю духом, усе потихеньку роблю. Удвох, звісно, набагато легше…

Василь Д. з Покровського району. Після довгих вагань таки зібрався написати. Кожний випуск рубрики перечитую з уважністю, та все відкладав свій допис. Бо і в мене не склалося подружнє життя, вже кілька років я сам. Читаю і роздумую над надрукованими листами жінок, яких спіткало горе. Або зараз вона у скрутному становищі. Я так само з роками відчуваю все більшу самотність. 61 рік, шкідливих звичок не маю.

Микола Ф. Щойно виповнилося 60, ріст 173, вага 75-80, розлучений давно вже, а живу одинаком. Забезпечений, ні від кого не залежу, свій дім з усіма вигодами: санвузол, опалення, водогін. Тут, у селі, я від народження, село велике, хата моя біля річки. Сад, виноградник, пасіка, автомобіль. І сам я незлий. Голова, руки, ноги, все на місці, нівроку здоровий.

Григорій М. з Дніпра. Освіта вища економічна, комунікабельний, життєрадісний, без лихих нахилів – одне слово, позитивний. Володію англійською, вільний від роботи час віддаю спортові, слухаю музику. Залюбки пускаюся час від часу у мандри, захоплююся кінофільмами. Все ще жевріє мрія: зустріти врешті-решт ту єдину, вірну, з якою нам буде добре удвох. І ми побудуємо міцну та щасливу родину. Мені 34, ріст 172, вага 65.

Володимир В. з Дніпра. Їздив з братом на заробітки за кордон: по пів року працювали у Чехії та Польщі. Коли я вернувся додому, то з’ясувалося, що шлюб мій розпався. Отже, розлучений, працюю, хочу налагодити своє життя. Мені 33, ріст 175, вага відповідна. До речі, у братовій родині все гаразд, і це додає мені сподівання, що і я буду в парі – з коханою людиною на все життя.

Вікторія Р. з Дніпра. Чи не марно знов пишу? 66 років, середні ріст і вага. Освіта: фізтех ДДУ. Працююча пенсіонерка, підробляю при нагоді, пенсія ж бо – не розженешся. Виховання було строге. За татом-військовим залізничником довелося попоїздити світом. Відійшли у засвіти чоловік, брат, батько і мати. Як у чоловіка подібної долі є онуки, то негоже падати духом! Я своїх ще не знати коли дочекаюся: синові 26, нежонатий. Не лицемірю, дорожу дружбою, багато друзів по всьому колишньому Союзу.

Світлана П. з Магдалинівського району. Я небагата, роботяща, не п’ю, не курю, не маю такої моди. І хотіла б знайти такого самого й дожити з ним аж до смерти. Щоб не кривдив, а просто зміг підтримати. Не можу відразу погодитися на переїзд. Гадаю, треба щонайменше з місяць полистуватися, побачити фото, побесідувати. Мені 56, рідних, родичів нема.

Лідія Г. У чоловікові ціную здоровий спосіб життя, чесність, вірність. Мені 54, ріст 164, середньої статури. Є трошки землі, що дає можливість мати зерно, насіння, усе з власного городу. На просторому обійсті худоба, птиця. Люблю торгівлю, по змозі набуте своєю працею продаю. Воджу автівку, правда, «копієчка» моя старенька, але сильно мене виручає. Хотілося б, аби мій обранець був різнобічно розвинений.

Жанна П. з Дніпра. Мешкаю у квартирі з сином-підлітком. Мені 52, ріст 170, вага 70, з почуттям гумору, без лихих звичок, інтереси різнобічні. Радо поспілкуюся з чоловіком, який мені напише, і, може, складуться в нас серйозні стосунки?

Щоб надрукуватися на нашій сторінці (виходить у кожному числі газети), пишіть так, як умієте. Але не скупіться: чим докладніше буде розказана ваша історія, ваша правда, тим більше матимете шансів на успіх.
НАПИСАНЕ НАДІШЛІТЬ НА АДРЕСУ: Олені ДЕСЯТЕРИК, «Зоря», Січеславська набережна, 33, Дніпро, 49000.
І свій лист-відгук на ту чи іншу публікацію (з указанням дати!) так само шлете мені, а я перешлю тій людині, з якою хочете познайомитися. Індивідуального листування з дописувачами не веду. Адреси і прізвища не розголошую, не висилаю і прошу ДО РЕДАКЦІЇ НЕ ПРИЇЗДИТИ.

Щиро ваша О. Д.