ДЕ ТИ, МОЯ ДОЛЕ?

2 месяца ago Zorya Комментарии к записи ДЕ ТИ, МОЯ ДОЛЕ? отключены

Василь Я. з Покровського району. У Донецьку лишив трикімнатну квартиру, купив тут, у селі, хату – не найліпшу, але й не найгіршу.
Дві спальні, дві зали, кухня, , ванна, туалет, кімнатка для \ газового котла, сіни. Холодна ‘ і гаряча вода в хаті. Колодязь на обійсті, вода добра. Є кури, собака і коти. Це я для тієї самотньої жінки, котра читатиме і міркуватиме, чи підходжу я їй.
Мені 81. Не курив, не п’ю. Сам себе всім обслуговую. Чекаю на жінку, яка погодиться на переїзд до мене. Щоб була душевна взаємність. У віці моя майбутня дружина років десь 73-77.


Володимир С. Трохи про себе і свій побут. Маю невелику, але теплу хату в селищі-рай-центрі. Люди кажуть, що я майстер на всі руки, сусіди – що хазяїн. Дітям вибудував хати, не залежу від них.
У вільний час і при потребі вже сорок п’ять років пічникую, дружу навіть зі швейною машинкою моєї покійної матері.
У розмові з жінкою нічого не втаю (як на сповіді, хоч і атеїст до деякої міри). Мені 66, ріст і вага середні.


Сергій Ю. з Кривого Рогу. Був одружений, це вже десятий рік минає, як я сам-один. Маю сина, спілкуємося, живе в іншому місті.
Мені 44-й, ріст 190, вага десь 75. Ношу окуляри, не курю, в нас з матір’ю власний будинок у передмісті, Тернівський район. Працюю на підприємстві електриком. Взагалі звичайний чоловік.


Сергій С. з Дніпра. Мені 31, високий, чорнявий. Одружений не був, домашній, вже хочу мати сім’ю. Мешкаю у двокімнатці з матір’ю. Тихий, спокійний, у комунальному підприємстві працюю майстром з ремонту колісного транспорту.


Віра М. з Дніпра. Мені 63, ціле літо я на своїй дачі, весь час там, люблю працювати на землі. Город, великий сад. Краса. Тільки на зиму вертаюся додому.
Дочка і син, троє онуків – усі живуть окремо. Добре куховарю, печу, оце вже заходилася з плетінням, бо ж як тільки опиняюся у квартирі – самота налягає. Хотіла б, аби відгукнувся хороший чоловік. Можна було б поговорити, порадитись. Одне слово, може, домовилися б зустріти разом старість?


Ніна О. з Криничансько-го району. Мені 62, діти всі
одружені, я їм не потрібна. Будь ласка, Оленко, поможіть, чим скорше, тим лучче, може хтось озоветься. Дуже одній тяжко, в мене господарство, і я ще й роблю по людях. Не п’ю, не курю. І все у хаті є, лиш немає хазяїна. А тільки хочу, щоб до мене переїхав. Бо хати не покину. Щоб був хазяїн, і любили одне одного, і розуміли.
Я не худа, я замучена просто, ріст 160, вага, може, 65. Ще й невесела я і нерадісна, бо ж нема кому ні пожаліти, ані приголубити. Оленко, поможи мені, я «Зорю» не виписую, ось узяла в людей почитати і пишу.


Ірина К. Добрий день, пані Олено. Нагадую про себе, давно не писала. Я передплатниця «Зорі» багато років і спостерігаю, як у такий наш нелегкий, бурхливий час ваша рубрика намагається єднати самотні серця. Прошу Вас і мій скромний лист надрукувати. Кілька разів друкувалася, але без успіху. Знайомилася, зустрічалася, але до результату – створення сім’ї – так і не дійшло.
Мені 42, без шкідливих звичок, добра, симпатична, працюю. Шукаю порядного, спокійного, працюючого, бажано з почуттям гумору. Він надійний, добрий, роботящий.


Світлана Б. Подружнє життя не склалося. Я розлучена, вдвох з мамою у власному будинку в селищі-райцентрі. Вдачі я врівноваженої, спокійної. Освіта середня медична. Мені 35, ріст 167, вага 52, темно-русява.


Щоб надрукуватися на нашій сторінці (виходить у кожному числі газети), пишіть так, як умієте. Але не скупіться: чим докладніше буде розказана ваша історія, ваша правда, тим більше матимете шансів на успіх.
Написане надішліть на адресу: Олені ДЕСЯТЕРИК, «Зоря», Січеславська набережна, 33, Дніпро, 49000. І свій лист-відгук на ту чи іншу публікацію (з указанням дати!) так само шлете мені, а я перешлю тій людині, з
якою хочете познайомитися. Індивідуального листування з дописувачами не веду. Адреси і прізвища не розголошую, не висилаю і ПРОШУ ДО РЕДАКЦІЇ НЕ ПРИЇЗДИТИ.

Щиро ваша О. Д.

Поделиться: