МЕТОДИЧКА ДЛЯ КОЛАБОРАНТІВ

2 недели ago Zorya Комментарии к записи МЕТОДИЧКА ДЛЯ КОЛАБОРАНТІВ отключены

Шкільна програма з української літератури на початку 90-х включала в себе кіноповість Олександра Довженка «Україна в огні». Недарма цей твір не надто подобався радянським критикам, бо фактаж і драматизм, відтворені автором, викликали підвищений інтерес до життя на окупованих територіях і, як наслідок – осмислення трагізму, в якому опинилися українці з приходом фашистів.

КОЛАБОРАЦІОНІЗМ (від фр. collaboration – «співробітництво») – термін сучасного політичного лексикону з такими значеннями:

  • у широкому сенсі – співпраця населення або громадян держави з ворогом в інтересах загарбника на шкоду самій державі чи її союзників і участь у переслідуванні патріотів країни, громадянином якої є колаборант;
  • у вузькому змісті – співробітництво французів з німецькою владою у період окупації Франції у ході Другої світової війни.

Ще відвертіше і натуральніше окупована Україна відображена у «Щоденнику»

Олександра Довженка, який за часів СРСР взагалі був за бороненим. Бо простих відповідей, що саме відбувається в окупації, а тим паче об’єктивних оцінок подій, – немає.

За кожним фактом -людські долі, муки і непростий вибір…

Через 80 років після подій, які зафіксував Довженко, історія, як і належить, повторюється у вигляді фарсу. На прес-конференції Кримськотатарського ресурсного центру -громадської організації, яка за дивним збігом обставин існує за рахунок західних грантів, тобто Конгресу США, обговорюючи законопроект «Про державну політику перехідного періоду», презентували класифікацію форм співпраці з окупаційною владою Криму. За її допомогою можна чітко оцінити ступінь колаборації жителів півострова.

Дізнавшись про таке, спочатку подумав, що це дурнуватий жарт. Але, «занурившись» у тему, переконався: справді, Україна пропонує своїм громадянам, що перебувають в окупації, «методичку», аби ті самі могли визначити ступінь своєї вини.

Не буду оцінювати морально-етичний бік такого кроку. Хочу лише запитати авторів «документа»: ми дійсно збираємося повернути Крим? Чи може, для його повернення достатньо просто багато разів повторити «Крим наш»?

Замість того, аби демонструвати всіляку солідарність і розділити тимчасові труднощі жителів півострова, ми ще до деокупації через «методичку» попереджаємо їх, як планує покарати Україна своїх громадян після повернення територій. Уявляю, з якою «цікавістю» прочитали цю новину жителі окупованих Донецька чи Луганська…

Не знаю, чи стане обговорюваний проект законом. Але попередня підготовка вже зараз насторожує. Та й чого чекати від влади, якщо гумові човни, передані Сполученими Штатами, будуть поставлені на бойове чергування ВМС України. А також подарований холодильник для зберігання вакцини, якої ще немає й близько, подаються як великі перемоги і неймовірна щедрість «стратегічних партнерів». І це в державі, яка ще кілька років тому будувала військові кораблі й літаки, а кілька десятків років назад – балістичні ракети.

Складається враження, що Україна знову в огні. Якщо не охоплена полум’ям, то точно у смороді й диму. Шкода, що за ними все чіткіше проглядають непрофесійність, цинізм і аматорство.

Володимир ПІСОЦЬКИЙ

Поделиться: