Накануне Дня знаний «Зоря» проверила, помнят ли успешные днепряне своих школьных учителей и хотят ли сказать им «спасибо»

Оказалось, помнят. И благодарят далеко не только за знания…

Записала Екатерина Никитенко

 Глеб ПРИГУНОВ, председатель Днепропетровского облсовета:

— С любовью и благодарностью вспоминаю свою первую учительницу Эллоиду Борисовну Короткую. Основу знаний заложила именно она.

Наталья Квятковская… Сегодня – директор, заслуженный учитель Украины, а тогда довольно молодой преподаватель химии и мой классный руководитель. От нее мы получали не только знания из школьной программы, но и уроки житейской мудрости.

Помню, как-то прямо в здании школы подожгли какую-то магниевую соль, чтобы увидеть так называемый «вулканчик». Нас, разумеется, «застукали». Думали – все: скандал и родителей в школу. Но Наталья Анатольевна смогла объяснить, что из-за подобных шалостей можно лишиться здоровья. Мы, семиклассники, как-то сразу прониклись, поэтому больше не занимались глупостями.

Добрые, дружеские отношения с ней сохранились до сих пор. Поэтому даже спустя два с лишним десятка лет мы с одноклассниками охотно заглядываем к ней в гости…

Григорий БОГОМАЗ-БАБИЙ, режиссер, преподаватель театрально-художественного колледжа:

— Моїм найпершим вчителем був батько. А в школі – Василь Миколайович Гончарук, вчитель німецької, а потім української літератури.

Ми полюбляли говорити між собою – «наш німець». Він розкрив високі національні почуття до рідної літератури, створив драмгурток, де я вперше і проявив свої акторські здібності. Він дійсно став основою мого творчого життя!

Взагалі у своїй школі я жив. Одного разу в неділю (а тоді ми навчалися і по суботах) моя однокласниця помилилася і, «запізнюючись», прибігла на заняття! Але я нічим не кращий.

Було таке, що сам проспав і запізнився на урок, хоча клас знаходився… через поріг.

Денис МИНИН, спортсмен, глава международного объединения Street workout:

— Помню даже по имени. Жук Екатерина Аркадиевна, например! Это мой учитель украинского языка. Вспоминаю ее с огромным уважением и благодарностью. Это она помогла мне понять, что такое Доброта. Как это – всегда быть добрым к людям, уметь их слышать и хорошо относиться к ним.

И еще – конечно же, наш физрук Сергей Викторович. У меня в школе был тот редкий случай, когда учитель физкультуры, правда, очень круто выглядел, он был с огромной мускулатурой (очень сухой)! Кроме этого, Сергей Викторович грамотно подходил к преподаванию физической культуры. Только благодаря ему я попал в школу олимпийского резерва и ещё больше полюбил спорт!

Дмитрий КОШКА, ветеран АТО, младший лейтенант Вооруженных сил Украины:

— Якраз кілька днів тому здавали разом з ветеранами АТО вступні іспити до ДРІДУ НАДУ при Президентові України. Знову починається навчання. Мабуть, для мене найголовнішою була все ж таки перша вчителька, з іншими вже траплялися конфлікти…

Хоча, ні! Згадав! Моя шкільна вчителька української мови. Вона – вогонь! Привила мені любов до України. Її звуть Надія Миколаївна. Зараз вона вже на пенсії, але тоді її досвід та манера викладання захоплювали нас, школярів, до того ж хлопців!

У неї завжди було якось цікаво та комфортно. Надія Миколаївна створювала на своїх уроках атмосферу, в якій ми самі хотіли розмовляти українською! І не потрібно було нікого ні до чого змушувати.