Боротьба з «релігійним дурманом» у Країні Рад почалась у 1920-х. «Головним нашим завданням є сприяння фактичному звільненню трудящих мас від релігійних забобонів», – проголошувалося в декреті Ради народних комісарів від 23 січня 1918 року.

І почали з викорінення звичаїв, у тому числі й виконання «музичних творів на релігійно-біблійну тематику». Тобто колядок і щедрівок. Замість них почали з’являтися ось такі «шедеври»:

«Добрий вечір тобі,
вільний пролетарю!
Нова радість стала,
яка не бувала: Довгождана зірка волі
в Жовтні засіяла. Де цар був зажився,
з панством вкорінився, Там з голотою простою
Ленін появився!».

♦ ♦ ♦

«Добрий вечір, господарко,
Наша славная доярко, Скільки зірок небо має,
Та ясніш ота палає,
Що на грудях ваших сяє!
По надоях, героїне,
Перша ви на Покровщині.
Ми вам раді щедрувати –
По Вкраїні першістьвзяти!»

Боролися з зимовими традиціями українців рішуче. Проводили антиріздвяні та антивеликодні кампанії. Дітей вчили: саме у ці свята відбувається найбільше злочинів і пияцтва. А на уроках перевіряли, чи нема на руках фарби від писанок.

Разом з Різдвом таврували ганьбою і саму ялинку. Її називали антирадянщиною, «попівським звичаєм» і релігійним непотребом. Хоча дехто все ж ставив її – таємно, за щільно запнутими фіранками.

У1927 році «вождь усіх народів» Йосип Сталін значно посилив антирелігійну кампанію. Для більшості працюючих скасували і вихідні на релігійні свята. «У день Нового року і дні всіх релігійних свят (колишніх особливих днів відпочинку) робота проводиться на загальних підставах», – йшлося у постанові Ради Народних Комісарів СРСР 1929 року.

Однак через деякий час, зрозумівши, що заборони не
діють, керівники були змушені міняти тактику. 28 грудня 1935 року в газеті «Комсомольська правда» з’явився допис «Давайте влаштуємо до Нового року дітям хорошу ялинку!». Його написав секретар ЦК КП(б)У Павло Постишев. Він запропонував ставити ялинки в школах, дитячих будинках, піонерських палацах, дитячих клубах, театрах і кінотеатрах.

Ялинку дозволяли, але не різдвяну. Зірка на ялинці вже не восьмикутна, Віфлеємська, а червона – п’ятикутна. Таким чином ялинку виривали з релігійного контексту. І розробляли нові – радянські традиції. Іграшки – «герої революції», червоні сурмачі, барабанщики і кавалеристи в будьонівках, шахтарі й космонавти, нафтові вишки і ракети. А на кульках -Ленін, Сталін, Маркс і Енгельс.

Тоді ж народжується і комуністичний образ Діда Мороза. Ось як, наприклад, дісталося на горіхи старорежимному червонощокому дідусеві від «рупора радянської ідеології» Дем’яна Бєдного:

Под «Рождество Христово» в обед
Старорежимний елочньй дед
С длинной-предлинной такой бородой,
Вылитий сказочньй «дед-мороз»,
С елкой под мышкой саночки вез,
Санки с ребенком годочков пяти.
Советского тут ничего не найти!

Після Жовтневого перевороту більшовики «репресували» і святого Миколая. Його оголосили «союзником попа й куркуля» і заборонили. Але спочатку боролися не лише з ним, а й з Дідом Морозом, якого теж сприйняли за релігійного персонажа. Це тривало, доки кампанія проти різдвяних свят остаточно не провалилася, тож радянська влада вирішила адаптувати релігійні символи до комуністичних реалій.

1935 року дозволили ялинку, а 1937 року – створили світського Діда Мороза замість різдвяного святого Ми-колая. З «підпілля» він вийшов у 1937 році на святкуванні Нового року в Колонному залі Будинку союзів у Москві.

Новорічні свята-«ялинки» присвячувались досягненням СРСР. Головними героями, окрім Діда Мороза, були революційні матроси, робітники Магнітки, піонери-тимурівці. А ялинка засвічувалась від залпу крейсера «Аврора».

У різні часи Діда Мороза зображували як активного учасника державного й громадського життя: він захищає країну від «фашистсько-німецьких» окупантів, літає в космос, будує Байкало-Амур-ську магістраль, працює на електронно-обчислювальних машинах, готується до московської Олімпіади…

Однак заміна різдвяних традицій комуністичними не вдалася. 64 відсотки опитаних групою «Рейтинг» кілька років тому відповіли, що в їхніх сім’ях дарують подарунки саме на Миколая. Їхнім малюкам приносить дарунки святий Миколай. А різдвяна ялинка – улюблений символ. І на ній – зовсім не п’ятикутна зірка.

О. ЯСНІЙ