Більше двох тижнів суспільство обговорює новий адмінустрій держави – укрупнення районів. У політиці і в футболі у нас, як відомо, розбираються всі, то ж «експертне середовище» розширилось до непристойності. Нещодавно я побував у кількох ще існуючих районах Дніпропетровщини, поспілкувався з людьми і теж поділюся спостереженнями.

Стільки некоше-них бур’янів на узбіччях доріг, що ведуть до райцентрів – уже не кажу про малі населені пункти – не було давно. Принаймні, об’їхавши за останні 15-20 років фактично всю область, я такого не спостерігав. Такі враження можна було списати на вік, мовляв, раніше і небо було зорянішим, і кури яйця більші несли, і взагалі зараз все не так, як раніше… Якби схожими спостереженнями не ділилися місцеві жителі. Їх позиція значно категоричніша: влади немає. Мабуть, ад-мінреформа тут ні до чого. Це, швидше, до питання відповідальності, з якою в державі дедалі складніше.

З менш очевидного – доля місцевих еліт. Не всіх чиновників візьмуть працювати до селищних рад, вони «не гумові». До того ж не всі з них захочуть їздити до нового райцентру за 100 км на роботу – навіть, якщо пропонуватимуть. Та й для чого тоді затівалась ця реформа, якщо вона не приведе до зменшення кількості адмінапарату? А прості люди, взагалі, зле жартують з приводу можливої спустошеності так званих «білих домів» у кожному райцентрі. Вони ж колись були райкомами, поки що – рай-держадміністрації. А завтра, точніше з 1 січня 2021-го? Хочу помилитися, але щось підказує, що порожніми ці приміщення не залишаться. Хіба що «райкоми» набудуть новішої назви.

Проте насамперед – люди. Їх обурює навіть не віддалення «державних сервісів» чи доля районної власності – лікарень, комунгоспів та інших залишків комунального майна. А те, що народні обранці незадовго до власних канікул затвердили постанову про зміну ад-мінустрою демонстративно ні з ким не порадившись. Вийшов такий собі «договірнячок» з обласними керівниками, які, до речі, також досиджують останні місяці у своїх високих кабінетах.

Я залишаюсь оптимістом і знаю, що наші люди переживуть будь-яку реформу. Ми давно виробили національний імунітет до рішень, примх, а іноді й відвертих дурниць, які генерує влада. Особливо нинішня. Ото ж і виходить, як у Жванецького, пам’ятаєте?

– Ти должен бороться за свою родную власть. – С кем? – С сомнениями… Это твоя родная власть. – Вот эта? – Эта-эта. Другой у тебя нет. И не будет, я уж позабочусь. Так что давай, яростно поддерживай.

Володимир ПІСОЦЬКИЙ