На 50-й день після Великодня у природі настає справжній розмай: усе буяє, квітне, гуде, цвірінькає і пахне. Відзначаємо о цій порі одне з найгарніших і найпоетичніших християнських свят, що тісно пов’язане з природою, – Трійцю, або ж П’ятидесятницю. Цього року вона припадає на 20 червня

Заговорили всіма мовами

За Євангелієм, того дня, як і передбачав Господь, зійшов Святий Дух на апостолів, коли всі вони перебували в одній світлиці в Єрусалимі. Явився у вигляді вогненних язиків, осяяв їх і наділив благодаттю, дав можливість знати мови, яких вони досі не знали, і проповідувати Слово Боже усіма мовами по всіх країнах світу.

Сходження Святого Духа до апостолів і вчення Ісу-са Христа про Триєдиного Бога – Бога-отця, Бога-си-на і Святого Духа – набуло довершеної ясності й повноти. Сама ж подія вважається днем народження християнської церкви.

Офіційно свято затверджене 381 року, на соборі всіх вірян у Константинополі. А на території Київської Русі відзначати таку дату почали значно пізніше, аж через 300 років після прийняття християнства.

Осикою не клечали

Вкотре згадуючи традиції Трійці, погодьтеся, найпоширеніша та найві-доміша серед них – прикрашання свіжою зеленню домівки, храмів. А нині ще й шкіл, дитсадків, офісів… Причому для прикраси беремо будь-яку рослинність, надто не переймаючись її значенням.

А колись наші пращури напередодні свята галузками липи та дуба чепурили білі стіни хати, вікна, ворота, пліт, встромляли у стріху. Знали ж бо: липа символізує багатство, достаток і водночас райське життя, а дуб – здоров’я, міцність роду. От тільки не брали для клечання осику: на ній повісився Юда Іскаріот, що продав за 30 срібняків свого Вчителя.

У горнятах і глечиках -півонії, лілеї, фіалки, пижмо. Клали запашне зіллячко за образи. Долівку притрушували любистком, м’ятою, чебрецем, полином, материнкою та неодмінно аїром (татарським зіллям),
що має дуже сильний приємний аромат свіжості. Ця трава, як кажуть, росте там, де проходили шляхи татарських набігів на Україну.

Завойовники, для яких аїр був культовою рослиною, розкидали шматочки кореневища у водойми, аби очистити воду. Так він і прижився у нас. Селяни помітили, що навіть на болоті в заростях аїру менше роїться комах, ніж на інших берегах. Тому й стелили його на глиняну долівку, аби вивести не тільки мух і комарів, а й тваринних бліх.

Збирали й запашні букети для посвяти.

Зелена субота – Батьківська. Прийнято поминати рідних, які відійшли за межу. Це один з небагатьох днів у році, можливо, навіть єдиний, коли небіжчики сходять на землю, аби трішки побути з нами.

Поминають і загиблих безвісти, тих, хто віддав життя за Україну. Ох, як актуально звучить воно тепер. Згадують добрим словом і самогубців, моляться, аби дарувати спокій їх безпритульним душам.

Освячене зілля – чудодійне

Недільного рано, попоравшись, святково вбраний люд йшов до церкви. Після відправи служби Божої священик окроплював принесені букети. Їх зберігали упродовж року як оберіг. Зілля, освячене на Трійцю, вважалося чудодійним. То й не дивно! Адже у букетах – винятково лікарські рослини.

Свяченою водою також окроплювали криниці (насамперед громадські). Йшли цього дня й у поле та молилися Святій Трійці за добрий врожай.

Зелені свята відчиняють ворота справжньому літові. «Трійця,- кажуть,- трьома святами багата: квітами, травами й рум’яним літом».

Тетяна МАЛИШЕНКО