Однак, попри райдужні сподівання невиправних оптимістів, вже зрозуміло -воно таке не останнє…

Для більшості з нас життя розділилося ще 24 лютого. На колишню відносну безтурботність та постійну небезпеку сьогодення. У перші, найгарячіші дні та тижні держава встояла – зухвалі російські загарбники упіймали добрячого облизня. І намагаються вдавати, що все йде за «заздалегідь затвердженим у Москві планом». До нього включена й розпочата щойно мобілізація до професійного війська РФ.

Зважаючи на наявність в путінському указі «секретних пунктів», вона триватиме довго, і створює передумови для вторгнення свіжих окупантів… У невизначеній кількості.

Не дуже хочеться поповнювати лави «аналітиків», які пророкують різноманітні варіанти розвитку подій не тільки самої України, а й її західних партнерів. У реальності геополітика виявляється набагато складнішою за будь-які найрозумніші підручники. Тим більш, що на неї впливає величезна кількість чинників.

Проте зміцнюється відчуття, що «кремлівський мрійник» стратегічно дуже серйозно прорахувався. І далі це відчутно даватиметься взнаки. Чим далі – тим більше. Звідси й постійні загрози тактичними (поки що) ядерними вибухами. Якщо сприймати ці витівки як майбутню реальність та лякатися її – з глузду можна з’їхати. І це точно не жарт.

Але у жорстокій війні, здається, всі засоби підходять. Лише б тільки здалися ці вперті «кляті хохли», тобто ми. Заради цього агресивні сусіди здатні провести хоч десяток божевільних референдумів – від Донбасу до Херсонщини. Все одно вони придатні лише для вну-трішньоросійського використання, не більше. Однак і цього на поточному етапі «спецоперації» достатньо. Їм вистачить, а ми вже давно не звертаємо уваги на ворожі вигадки. Навіть якщо вони кожної доби підкріплюються ракетними атаками по всій території країни.

Слава Богові, що ми бачимо – перебіг останніх подій свідчить: на відміну від колишнього радянського досвіду «переможних атак» керівництво війська не збирається повторювати подвиги тих, хто лише заради вдалого звіту міг покласти сотні, або навіть тисячі життів співвітчизників.

Так, сучасна війна зовсім інша. Але, як і раніше, вона забирає тижні, місяці й роки мирного життя. Того, в якому вирували запеклі політичні баталії, у телевізора існувало багато «кнопок», вітчизняна валюта не встановлювала нові рекорди. А головне – не гинули люди. Наші люди.

Триває восьмий місяць війни. Продовжується боротьба нервів, змагання на міцність в усьому – від політичної волі еліти до економіки.

Потрібно вистояти за будь яку ціну.

Андрій БОГАТИРЬОВ