Починаючи з 1922 року, цей день відзначався як День Червоної армії і флоту. У 1949-му свято отримало назву День Радянської армії і Військово-морського флоту. З 1999-го по 2014 рік у незалежній Україні цей день іменувався Днем захисника Вітчизни. Йдеться про конкретну дату – 23 лютого, коли офіційно народилася «непереможна та легендарна». Тож є нагода дещо згадати з її біографії.

Радянську армію називали однією з наймогутніших у світі. І не без підстав. Адже вона часто у збиток багатьом галузям народного господарства забезпечувалася найбільш передовим озброєнням, мільйони одиниць якого продовжують служити й донині.

Автомат Калашникова (АК-47)

Сконструйованим у 1947 році АК-47 та його подальшими модифікаціями у світі було вбито більше людей, ніж у результаті артилерійського вогню, авіабомбардувань і ракетних обстрілів разом узятих.

Зовні АК-47 схожий на інші гвинтівки, зокрема на німецьку StG-44, що стала першим у світі справжнім автоматом. Переваги АК-47 полягали в тому, що він поєднував у собі більш легкі 7,62-міліметрові набої з пов-ною автоматикою в надійній ствольній коробці.

Автомат Калашникова -найбільш популярна стрілецька зброя у світі. Нині на озброєнні армій, поліцейських, а також терористів та інших злочинців тощо знаходиться понад 100 мільйонів його одиниць. Права на виробництво «калаша» СРСР свого часу передав 18 країнам.

Зображення знаменитого вбивці вміщено на державних гербах Зімбабве, Східного Ті-мору, а також на державному гербі та прапорі Мозамбіку.

Віддаючи шану конструкторові Михайлові Калашникову, в РФ «соромляться» згадувати, що до створення АК-47 причетний і найкращий зброяр гітлерівської Німеччини Хюго Шмайссер – автор згаданого StG-44. Вивезений до Союзу по закінченні війни, він працював пліч-о-пліч з Калашниковим. Матеріали про внесок Шмайс-сера у створення АК-47 і досі засекречені.

Підводний крейсер «Тайфун»

Найбільші з коли-небудь створених підводних човнів ракетні підводні крейсери «Тайфун» були головним елементом системи радянського ядерного стримування на морі.
Ці підводні човни довжиною 175 метрів і водотоннажністю 24 тисячі тонн були втричі більшими за американських ударних субмарин класу «Лос-Анджелес» і майже на 10 тисяч тонн важчими від підводного ракетного крейсера «Огайо».

Радянські атомні підводні човни «Тайфун» мали інноваційну конструкцію озброєннянесли 20 балістичних ракет підводного пуску Р-39. Кожна така ракета була оснащена десятьма боєголовками.

Основний бойовий танк Т-55

Створений наприкінці Другої світової війни, середній танк Т-54 став першим в абсолютно новій лінійці радянських бойових машин. Т-54 чудове поєднання вогневої моці, захисту й мобільності. Ряд модифікацій, у тому числі спроб зробити його придатним для ведення бою із застосуванням ядерної зброї, привели до створення наступної моделі -Т-55. Серія Т-54/55 була опорою армії аж до створення танка Т-62. Пізніше на озброєння надійшли Т-64, Т-72, Т-80 і Т-90.

І до сьогодні залишається загадкою, скільки ж всього Союз, країни Варшавського договору та Китай випустили танків Т-55. Цифри називають різні – від 42 тисяч і до 100 тисяч. До речі, СРСР охоче експортував танки Т-55 до багатьох куточків світу, у тому числі в держави Варшавського договору, Північний В’єтнам, на Кубу, в Сирію, Єгипет, Анголу та інші країни.

Ці танки й досі на озброєнні армій країн Африки. Хоча вони вже й застаріли, але дешеві та прості в обслуговуванні.

Стратегічний бомбардувальник Ту-160

Ту-160, який серед льотчиків отримав прізвисько «білий лебідь», став останнім стратегічним бомбардувальником, створеним у Радянському Союзі. Розроблявся як малопомітний бомбардувальник, здатний діяти вночі, у складних метеоумовах і запускати крилаті ракети з
ядерними боєголовками. Ту-160 може нести на борту 22 тонни боєприпасів у двох збройових відсіках, у тому числі дванадцять крилатих ракет.

На момент розпаду Радянського Союзу на території України знаходилось 19 стратегічних бомбардувальників Ту-160. Однак у небо вони більше не піднялися. Незалежна Україна прийняла умови Договору про скорочення і обмеження стратегічних наступальних озброєнь між СРСР і США та зняла з озброєння ці літаки. Два з них були утилізовані, третій переданий до музею авіації. Решту разом із 575 крилатими ракетами, аеродромним обладнанням і технічною документацією передали Росії в рахунок покриття боргу за природний газ у розмірі 285 млн. дол.

Буксирувана гаубиця зразка 1938 року

У період Другої світової війни СРСР поміж іншого озброєння ставку зробив і на артилерію. Буксирувані гармати й міномети були дешевими, простими у виробництві й доволі потужними на полі бою.
122-міліметрова буксирувана гаубиця М-30 стала найпоширенішою гарматою в Червоній армії. Вона могла вражати цілі на відстані до 11,8 кілометра й випускати п’ять або шість 21-кілограмових фугасних снарядів на хвилину.

Під час війни на кожну радянську піхотну дивізію припадало по 32 такі гаубиці. Навіть не повністю укомплектоване з’єднання могло вести обстріл з частотою до 4032 кілограми фугасних снарядів на хвилину. В районі Сталінграда, наприклад, було розміщено 13 тисяч артилерійських систем. А в Курській битві задіяли вже понад 25 тисяч гармат, мінометів і гаубиць.

Як і інші радянські гармати, гаубиці зразка 1938 року можна було використовувати як протитанкову зброю, змінивши кут нахилу ствола на пряму наводку.

Всього ж було випущено 19266 гаубиць зразка 1938 року (в основному в період війни 1941-1945 років).

О. ЯСНІЙ