50 років тому на екрани вийшов фільм, який і сьогодні беззаперечно входить до десятки найкращих кінокомедій радянського кінематографа
…Нікого вже не залишилося з тієї славетної четвірки – один за одним пішли з життя Євген Леонов, Савелій Крамаров, Георгій Віцин та Раднер Муратов. Але досі раз у раз звучать у наших розмовах їх крилаті фрази з воістину безсмертної картини.

Багато хто й сьогодні вважає, що режисером картини є Георгій Данелія. Насправді ж «Джентльменів» знімав Олександр Сірий. А Данелія разом із Вікторією Токарє-вою виступили авторами сценарію. Сірий, майбутній режисер геніального фільму, зі студентської лави загримів за грати – приревнував наречену і відлупцював суперника (до речі, кохана дочекалася свого блакитноокого Отелло – вони одружилися, народили доньку).

Вся блатна мова у картині, згадував Данелія, з’явилася завдяки Сірому – згодився його тюремний «досвід». Плакати, що висіли в камері та на території в’язниці: «На свободу – з чистою совістю», «Запам’ятай сам, скажи другому, що чесна праця – дорога до дому», а також злодійський жаргон: «канай звідси», «пащу порву, моргали виколю» – це все звідти, з-за «колючки».

Цензура дуже серйозно розкритикувала діалоги в сценарії. Від авторів зажадали максимально вичистити «блатний жаргон», в результаті чого з’явилися різні нові «квазіблатні» слова – «редиска», «Навуходоносор» та інші.
Ідею фільму подарував відомий сценарист Валентин Єжов. Спочатку, щоправда, сюжет був зовсім інший: добрий капітан-лейтенант міліції силою переконання перевиховував бандитів. Але вищому міліцейському начальству ця задумка не сподобалася. Отож головним героєм став директор дитячого садка Трошкін, а його антиподом – рецидивіст «Доцент».

Головну роль відразу віддали Євгену Леонову. А ось злодіїв-рецидивістів повинні були грати Андрій Миронов, Ролан Биков, Юрій Нікулін і Савелій Крамаров. Однак Миронов, Биков і Нікулін зніматися відмовилися.

На роль Хмиря спочатку пробувався Лев Дуров, але відтворив цього персонажа Георгій Віцин.

Невдалими спочатку видалися кінопроби Савелія Кра-марова, проте Данелія вмовив начальство. І Крамаров назавжди став Косим. Слухати його репліки «А Гаврило Петрович по фені лається», «А він ще губною помадою на дзеркалі голу жінку намалював», «Машину куплю з магнітофоном, пошию костюм з відливом, і – в Ялту» – знімальна група без реготу не могла. Доводилося робити купу дублів, оскільки люди не витримували і відкрито починали трястися в конвульсіях прямо в кадрі.

Були проблеми і з виконавцем ролі Василя Аліба-баєвича. Його мав зіграти Фрунзик Мкртчян, але той не встиг прибути з Вірменії. Так Раднер Муратов, якому пропонували лише роль начальника в’язниці, потрапив у компанію до Віцина, Леонова і Крамарова.

Знімали «Джентльменів…» лише три місяці, з лютого по квітень 1971-го. В’язницю і втечу – в Самарканді, дачу професора археології – у Підмосков’ї, а дитячий садок, театр і занедбаний будинок, в якому ховалися втікачі, – у Москві. До речі, будинок дійсно призначався під знесення, тому спочатку туди з радістю пустили кіношників, а потім дали можливість його спалити.

Цензурний комітет нізащо не хотів пропускати стрічку в широкий прокат. Подейкують, що від поховання на «полиці» фільм врятували Брежнєв і глава МВС Щолоков. Напередодні Дня міліції їм показали опальних «Джентльменів удачі», і ті так реготали, що іноді заглушали репліки, що лунали з екрана. Ця версія має підтвердження – прем’єра відбулася лише наприкінці 1971 року в московському кінотеатрі «Росія» після його перегляду першими особами держави.

Наступного року фільм подивилися близько 65 мільйонів глядачів. Очевидці згадують, що у перші дні після прем’єри спекулянти зранку скуповували всі квитки, ціна яких була 25-40 копійок, і перепродували вже за 3 карбованці. До речі, при кошторисі в 400 тисяч стрічка за рік принесла близько 30 мільйонів касових надходжень.

При зйомках кадрів, де Доцент їде на верблюді, у Леонова ніяк не виходило видертися на верблюда Васю. Тоді режисер знайшов оригінальне рішення: запропонував дресирувальнику посадити собі на плечі актора, сховатися за верблюда і крокувати з ним поряд, синхронно.

Для зйомок в машині з цементом довго не могли підібрати підходящий розчин. Раднер Муратов так розповідав про зйомки цього епізоду: «Настав день, коли нас стали туди опускати. Підкотили цистерну зі звичайною хлібною закваскою. Вилізли ми після зйомок з цього розчину і швидше митися. Дивимося, а Віцина все немає й немає. Виявилося, він всерйоз сприйняв жарт про те, що «цемент» складається із 23 лікарських трав і на 15 років продовжує молодість, і залишився посидіти у цистерні.

А ось Крамаров категорично відмовився залазити в цистерну – бо страждав на клаустрофобію. Отож кадри, в яких всі актори плавають у «цементі», знімали у павільйоні.

О. ЯСНІЙ