Від малечі шкільного віку до глибоких пенсіонерів у нас пам’ятають давнє гасло «Мир, труд, травень!» І недарма – свято Першотравня могло змінювати своє ідеологічне наповнення, проте вже понад сто років залишається вихідним, тобто червоним днем календаря.

Його значення неодноразово змінювалося – колишня революція і політика тісно перемішані з відчуттям приходу весни. І якщо зараз для нас це лише зайвий привід зустрітися з друзями та родичами, щоб посмажити м’яса на свіжому повітрі, то 100 років тому свято Першотравня вперше відзначали на Катеринославщині урочисто та офіційно. Принаймні у губернському центрі з 1919-го.

Історія першотравневого свята починається з 1886 року, коли в американському Чикаго розігнали демонстрацію робітників. Цей день став символом боротьби ро-бітників-пролетарів за свої права, його взяли на озброєння революційні сили по всьому світу у протистоянні з капіталізмом. У 1889 році на II Інтернаціоналі в Парижі 1 Травня було оголошено святом «солідарності трудівників».

У Катеринославі – найбільшому промисловому центрі півдня тодішньої імперії – свято Першотравня прижилося серед численної маси місцевих робітників. Його відзначали досить активно, але неофіційно. Поліція припиняла будь-які спроби мітингів і відкритих зборів. Тому учасники ще з 1890-х влаштовували так звані «маївки». Інколи для цього виїздили у навколишні села, однак зазвичай проходили зібрання у губернському місті.

Імпровізовані пікніки проводилися в Монастирському лісі (нині парк Зелений Гай), По-тьомкінському саду (парк імені Шевченка) та інших зелених місцях. На ці «пікніки» робітники з сім’ями брали революційну літературу, читали її та співали революційні пісні. Не обходилося й без алкогольних напоїв.

У 1917 році, з крахом монархії, на свято Першотравня відбулася велика демонстрація. За рік, у 1918-му, місто взяв під контроль гетьманський уряд Скоропадського, тому місцеві ватажки вирішили першотравневого святкування не влаштовувати. А навесні 1919-го до Катеринослава прийшли більшовики. Саме з цього часу Першотравневе свято отримало постійний статус. Було влаштовано грандіозне святкування, в якому взяли участь тисячі місцевих жителів.

Загальновідома історична телеграма «Бюро друку України» з описом святкування в губернському центрі. По-перше, спеціально до Першотравня 1919 року приурочили перший етап «топонімічної революції» в Катеринославі -офіційно перейменували два най-
більші об’єкти. Головний Катери-нинський проспект став «вулицею Карла Маркса» (надалі проспект К. Маркса, нині Яворницького), а Соборна площа отримала назву площі Першого Травня.

Так, головна історична площа Катеринослава деякий час носила ім’я пролетарського свята! У 1922-му її перейменували на площу Жовтневої революції, а потім вона стала просто Жовтневою. До 2015 року, коли під час декому-нізації історичну назву було повернено.

До Першотравня 1919 року все місто вперше рясно декорували революційною символікою. В офіційній телеграмі зазначалося, що «Першотравневе свято в Катеринославі прийняло розміри там досі небачені». Далі повідомлялися цікаві подробиці. «Все місто прикрасили прапорами, гірляндами, громадські будівлі були художньо декоровані плакатами. На вулицях побудували численні арки. Серія арок, що прикрашали місто, починалася біля вокзалу прекрасною аркою, влаштованою з двох, що стоять один проти одного, паровозів, з’єднаних стрічками, які підтримували художньо намальований плакат з гаслом: «На всіх парах до комунізму».

Тоді ж відбулася і найбільша першотравнева хода. Ця традиція потім міцно зміцнилася на 70 років.

Ось як проходила демонстрація в 1919 році: «Зранку десятки тисяч людей почали стікатися на Катерининський проспект, по якому мав пройти хід, прямуючи до колишньої Соборної площі. По обидва боки дороги стояли зі шпалерами учні нижчих навчальних закладів… Попереду їхали оздоблені квітами та гірляндами платформи. За ними слідували учні всіх навчальних закладів, потім робочі організації Катеринослава і передмість. Хода закінчувалася стрункими рядами червоноармій-ців. На площі Першого Травня біля братських могил Червона Армія вшановувала полеглих бійців, після чого був влаштований парад військ».

Житель Катеринослава Анатолій Стародубов тоді спостерігав демонстрацію і записав у щоденнику: «Вранці… пішов до міського саду, де вишикувалася процесія. Близько 10 години вона пішла до Соборної площі. Там були розкидані прокламації і сказані короткі промови. Після цього люди рушили до Артилерійської площі… Коли маніфестація поверталася назад, я подивився з балкона. Ой, скільки зібралося народу! Тисяч 50». Демонстрація дійшла до кута нинішнього проспекту Гагаріна з майбутньою вулицею Телевізійною.

Друга половина того дня також видалася насиченою. Вечір був заповнений культурними заходами і гуляннями. У телеграмі описувалося: «З другої години у всіх садах і притулках почалися вистави і концерти спеціально для дітей. Розваги, в яких взяли
участь тисячі дітей, з величезним піднесенням тривали до 6 вечора. О сьомій годині у всіх садах і робочих кварталах знов почалися мітинги, концерти, спектаклі. Крім того, пересувні трупи і кіно, переїжджаючи з місця на місце, влаштовували вистави на вулицях».

Проте не всі жителі буржуазного Катеринослава поділяли революційну ейфорію. Тому «присутнім натовпам народу роз’яснювали значення Першого Травня».

І все-таки Першотравень 102 роки тому став непересічною подією, тож «залиті вогнями сади й головні вулиці міста були переповнені народом».

Так почалося святкування Першотравня, революційне значення якого за століття остаточно вичерпалося. Він просто став святом весни і оновлення та черговим вихідним, коли за сприятливої погоди можна вибратися з родиною подихати свіжим повітрям.

Любомир ЛОГОВЕНКО