Доки центром Києва ходили симпати-ки з послідовниками дивізії «СС Галичина», головним чином відволікаючи увагу суспільства напередодні затяжних першотравнево-великодніх вихідних, у Верховній Раді розглядалися, без перебільшення, доленосні документи. «Слуги народу» остаточно підготувалися до відкриття ринку землі й легалізували майбутню ліквідацію українського фермерства руками агрохолдингів.

Прагнення України за будь-яку ціну «дістатися Європи», зусиллями попереднього Президента навіть записане в Конституцію, схоже, нинішньою владою буде переглянуте.

Інакше як пояснити взятий аграрний курс, швидше схожий на латиноамериканський, ніж на європейський?

Це там – у Бразилії, Аргентині, Венесуелі, Мексиці – правлять сільськогосподарський бал світові корпорації, володіючи сотнями тисяч гектарів землі. На відміну від Європи, де домінує дрібне і середнє агровиробництво.

Та й в України свій дивний шлях: проводячи децентралізацію й підкреслюючи, принаймні на словах, пріоритетність інтересів людини і розвитку громад, земельними законами влада легковажно віддає селян у рабство латифундистам. Бо в прийнятих минулого тижня документах є все: від фактичного дозволу на зняття і вивезення верхнього шару чорнозему – до дозволу на придбання іноземцями землі. Ба більше – відтепер право оренди землі можна буде продавати і передавати в заставу без погодження з власником. Тобто нинішні орендатори землі можуть вільно розпоряджатися угіддями – передавати їх у користування іншим юридичним та фізичним особам. Формальні власники землі будуть лише сторонніми спостерігачами таких процесів. Якщо ж вони забажають продати свою землю, то знову ж пріоритетне право викупу – за орендарем.

Завдяки такій законотворчості на деякий час значно «капіталізується» місцева влада. У її компетенції тепер будуть питання зміни цільового призначення землі. Себто місцеві чиновники зможуть виводити землю сіль-госппризначення, скажімо, «під забудову». Або навпаки. Нібито не дуже важливо, однак за нинішнього рівня корупції за всі ці «процедури» передбачатиметься «подяка», причому цілком матеріального характеру.

Взагалі ж, з таким «ринком землі» вийшло як у бородатому анекдоті:
– Правда, куме, що ви машину в лотерею виграли?
– Правда. Тільки не машину, а квартиру. Не в лотерею, а в покер. І не виграв, а програв…

Володимир ПІСОЦЬКИЙ