М’ЯЗИ ТА ПОЦІЛУНКИ

2 недели ago Zorya Комментарии к записи М’ЯЗИ ТА ПОЦІЛУНКИ отключены

Таємницю бюджету на оборону Країни Рад оберігали ретельніше, ніж секрет ядерної бомби. Але це було можливим лише до певного часу Розвал Радянського Союзу став досить неприємною несподіванкою для декого і очікуваним фактом для тверезо мислячих. Але, як водилося у ті часи, не обійшлося без величезної брехні та фальсифікації з боку недолугого керівництва держави. Йому треба було відшукати цапа-відбувайла та звалити на нього причини всіх бід. Найбільш підходящим для маніпуляцій свідомістю вірнопідданих став оборонний бюджет.

Аргумент, за який вчепилися кремлівські керманичі, -країні доводиться витрачати на оборону занадто багато коштів, завдаючи збитків решті галузей народного господарства і соціальним програмам. Тому

1 людям поки що живеться не зовсім так, як цього хотілося б. Тож треба ще трішки-трішки потерпіти… Звісно, народам союзних республік набридло чекати обіцяного світлого майбуття і вони одностайно обрали шляхи незалежності.

Все почалося ще у 1988 році, коли міністр іноземних справ Едуард Шеварднадзе офіційно заявив: військові витрати СРСР становлять 19% від ВНП (валового національного продукту). Зрозуміло, що кожне слово, а тим більше кожна цифра попередньо були узгоджені на рівні партійного політбюро. У квітні 1990 року Михайло Горбачов округлив цю цифру аж до 20%. А наприкінці 1991-го начальник Генштабу генерал армії Володимир Лобов – людина далеко не остання у військовому керівництві Збройних Сил

  • заявив, що військові витрати СРСР становлять третину (або й більше) від ВНП (260 мільярдів рублів у цінах 1988 року, тобто понад 300 мільярдів доларів).

Причому ці голослівні ствердження, як з’ясувалося, не підкріплювалися ніякими документами і фактами. Просто в мізки населення втовкмачувалися ці «небезпечні» цифри і підводилося підгрунтя

  • ось, мовляв, чому ви бідуєте, бо все на оборону і зброю тратите.

Насправді ж все було зовсім інакше – воєнний бюджет країни аж ніяк не міг підірвати її економіку. Ось реальні цифри, зібрані англійськими експертами, яких жодним чином не можна запідозрити у палкій любові до СРСР і спробі осудити його руйнацію. Отже, у 1986 році за їх підрахунками воєнний бюджет налічував 237 мільярдів. Це було всього лише 12,7% від ВНП, який становив

2 250 мільярдів – що дуже дале-
ко від оприлюдненої третини. Цілком зрозуміло, що ці цифри ретельно приховувалися. Інакше довелося б зізнатися, що причина всіх бід СРСР зовсім не у витратах на оборону.

Воєнний бюджет країни завжди формувався залежно від зовнішньополітичної ситуації, в якій перебувала економіка. Зрозуміло, у роки Другої світової війни, коли жили згідно з лозунгом «Все для фронту, все для перемоги!», саме витрати на зброю та інші військові потреби складали 58% ВНП. Але то була війна, від перебігу якої залежала доля країни.

Та навіть у наступні роки, охрещені «холодною війною»
з її гонкою озброєнь, Союз аж ніяк не впадав у економічний колапс від розміру воєнного бюджету. Це визнали і тогочасні вірогідні противники – Сполучені Штати Америки. Згідно з даними аналітиків ЦРУ, які вони подавали до конгресу, на початку 50-х років СРСР витрачав на військові цілі 15% ВНП, у 1960-му – 10%, а у 1975-му – всього лише 6%. Взагалі у післявоєнні роки оборонний бюджет країни ніколи не перевищував 15% ВНП.

Якщо казати про структуру воєнного бюджету СРСР, то на кінець 80-х вона була приблизно такою.

Війська стратегічного призначення, тобто ракетні та ядерні, отримували близько 10% всього розміру воєнного бюджету. Причому 6% з них витрачалося на розробки та створення сучасної зброї. При-
близно 20% бюджету йшло на Військово-повітряні сили, 23%

  • на Військово-морський флот. Зрозуміло, що саме ці роди військ, як найбільш високо-технологічні, забирали понад половину витрат на оборону. Решта 47% розподілялися поміж Сухопутними військами та військами Протиповітряної оборони, різноманітними службами Міністерства оборони.

З приводу вищенаведено-го виникає цілком сушне і не позбавлене логіки запитання: а куди дівалася решта державного бюджету? Адже він був далеко не копійчаним і щорічно утворював величезну суму. А
СРСР, наприклад, із середини 60-х не міг забезпечити себе власним зерном і почав масштабні його закупівлі у тієї ж Америки. Щось і справді було не так з «кремлівською математикою». Навіть якщо згадати витрати на космічну програму, охорону здоров’я, науку, освіту, культуру, спорт. Згадуються і міцні зв’язки Союзу з братніми та дружніми народами світу. Не секрет, щирі почуття зміцнювалися не тільки обіймами та поцілунками перших осіб, а обходилися у чималу копійчину.

♦ ♦ ♦

Кремлівські вожді знали толк у міфах і тому вміли їх складати для власного народу. Один із них – про воєнний бюджет, який накликав та накоїв чимало бід. Але всім казочкам, особливо брехливим, колись приходить кінець…

Поделиться: