23 лютого – преподобного Прохора, або Прохорів день

Був ченцем Києво-Печерського монастиря.
Строго постився. Завжди з радістю служив Господові й одержав дар чудо-творення. За князювання Святополка Ізяславовича стався великий голод, але лободи було вдосталь. Прохір почав пекти з неї хліб. Коли спечене роздавав, хліб смакував, як пшеничний. Викрадений же у Прохора хліб був чорний та гіркий, бо таки з лободи. Крім того, отець умів перетворювати попіл на сіль. Вкрадена, вона знову перетворювалася на попіл.

Це викликало до нього ворожість перекупників і навіть самого Святополка. Та згодом той змінив своє ставлення на шанобливе. Коли Прохір 1107 року помер, князь сам переніс його тіло до Ближніх (Антонієвих) печер.

«На Прохора, – казали, – баба охкала, бо Прохір -студінь. Але завтра прийде Влас і буде весна у нас…»

Тетяна МАЛИШЕНКО