Таємницю бюджету на оборону Країни Рад оберігали ретельніше, ніж секрет ядерної бомби. Але це було можливим лише до певного часу Розвал Радянського Союзу став досить неприємною несподіванкою для декого і очікуваним фактом для тверезо мислячих. Але, як водилося у ті часи, не обійшлося без величезної брехні та фальсифікації з боку недолугого керівництва держави. Йому треба було відшукати цапа-відбувайла та звалити на нього причини всіх бід. Найбільш підходящим для маніпуляцій свідомістю вірнопідданих став оборонний бюджет.

Аргумент, за який вчепилися кремлівські керманичі, -країні доводиться витрачати на оборону занадто багато коштів, завдаючи збитків решті галузей народного господарства і соціальним програмам. Тому

1 людям поки що живеться не зовсім так, як цього хотілося б. Тож треба ще трішки-трішки потерпіти… Звісно, народам союзних республік набридло чекати обіцяного світлого майбуття і вони одностайно обрали шляхи незалежності.

Все почалося ще у 1988 році, коли міністр іноземних справ Едуард Шеварднадзе офіційно заявив: військові витрати СРСР становлять 19% від ВНП (валового національного продукту). Зрозуміло, що кожне слово, а тим більше кожна цифра попередньо були узгоджені на рівні партійного політбюро. У квітні 1990 року Михайло Горбачов округлив цю цифру аж до 20%. А наприкінці 1991-го начальник Генштабу генерал армії Володимир Лобов – людина далеко не остання у військовому керівництві Збройних Сил

• заявив, що військові витрати СРСР становлять третину (або й більше) від ВНП (260 мільярдів рублів у цінах 1988 року, тобто понад 300 мільярдів доларів).

Причому ці голослівні ствердження, як з’ясувалося, не підкріплювалися ніякими документами і фактами. Просто в мізки населення втовкмачувалися ці «небезпечні» цифри і підводилося підгрунтя

• ось, мовляв, чому ви бідуєте, бо все на оборону і зброю тратите.

Насправді ж все було зовсім інакше – воєнний бюджет країни аж ніяк не міг підірвати її економіку. Ось реальні цифри, зібрані англійськими експертами, яких жодним чином не можна запідозрити у палкій любові до СРСР і спробі осудити його руйнацію. Отже, у 1986 році за їх підрахунками воєнний бюджет налічував 237 мільярдів. Це було всього лише 12,7% від ВНП, який становив

2 250 мільярдів – що дуже дале-
ко від оприлюдненої третини. Цілком зрозуміло, що ці цифри ретельно приховувалися. Інакше довелося б зізнатися, що причина всіх бід СРСР зовсім не у витратах на оборону.

Воєнний бюджет країни завжди формувався залежно від зовнішньополітичної ситуації, в якій перебувала економіка. Зрозуміло, у роки Другої світової війни, коли жили згідно з лозунгом «Все для фронту, все для перемоги!», саме витрати на зброю та інші військові потреби складали 58% ВНП. Але то була війна, від перебігу якої залежала доля країни.

Та навіть у наступні роки, охрещені «холодною війною»
з її гонкою озброєнь, Союз аж ніяк не впадав у економічний колапс від розміру воєнного бюджету. Це визнали і тогочасні вірогідні противники – Сполучені Штати Америки. Згідно з даними аналітиків ЦРУ, які вони подавали до конгресу, на початку 50-х років СРСР витрачав на військові цілі 15% ВНП, у 1960-му – 10%, а у 1975-му – всього лише 6%. Взагалі у післявоєнні роки оборонний бюджет країни ніколи не перевищував 15% ВНП.

Якщо казати про структуру воєнного бюджету СРСР, то на кінець 80-х вона була приблизно такою.

Війська стратегічного призначення, тобто ракетні та ядерні, отримували близько 10% всього розміру воєнного бюджету. Причому 6% з них витрачалося на розробки та створення сучасної зброї. При-
близно 20% бюджету йшло на Військово-повітряні сили, 23%

• на Військово-морський флот. Зрозуміло, що саме ці роди військ, як найбільш високо-технологічні, забирали понад половину витрат на оборону. Решта 47% розподілялися поміж Сухопутними військами та військами Протиповітряної оборони, різноманітними службами Міністерства оборони.

З приводу вищенаведено-го виникає цілком сушне і не позбавлене логіки запитання: а куди дівалася решта державного бюджету? Адже він був далеко не копійчаним і щорічно утворював величезну суму. А
СРСР, наприклад, із середини 60-х не міг забезпечити себе власним зерном і почав масштабні його закупівлі у тієї ж Америки. Щось і справді було не так з «кремлівською математикою». Навіть якщо згадати витрати на космічну програму, охорону здоров’я, науку, освіту, культуру, спорт. Згадуються і міцні зв’язки Союзу з братніми та дружніми народами світу. Не секрет, щирі почуття зміцнювалися не тільки обіймами та поцілунками перших осіб, а обходилися у чималу копійчину.

♦ ♦ ♦

Кремлівські вожді знали толк у міфах і тому вміли їх складати для власного народу. Один із них – про воєнний бюджет, який накликав та накоїв чимало бід. Але всім казочкам, особливо брехливим, колись приходить кінець…