Якщо ваша турбота про власне здоров’я зовні більше нагадує манію, і ви щодня знаходите у себе симптоми нових небезпечних захворювань, найімовірніше, це іпохондричний розлад.
Чому він виникає, кому загрожує і як лікується, пояснив лікар-терапевт Дмитро БАРАБАНОВ.

Страждає кожен 10-й

Іпохондрія – постійне занепокоєння людини про своє здоров’я, яке супроводжується нав’язливими думками про наявність у неї важкої або невиліковної хвороби (або декількох захворювань). При цьому звичайні тілесні прояви (бурчання в животі, поколювання в м’язах) іпохондрик сприймає як ненормальні, що свідчать про наявність серйозних проблем зі здоров’ям. Іпохондрія досить поширена: від неї страждають мінімум 10% населення Землі.

Такий стан може бути як психічним розладом або симптомом психічного порушення, так і психологічною особливістю пацієнта. Іпохондрія частіше виникає у людей зі збудливою нервовою системою і підвищеною тривожністю, нерідко поєднується з іншими психічними захворюваннями: обсесивно-компульсивним розладом, депресією, панічними атаками.

Причини проблеми

Причини розвитку іпохондричного розладу все ще вивчаються, але виділяють кілька пускових механізмів.

Надмірну увагу людини до свого здоров’я може спровокувати травмуюча подія (смерть близької людини, важке розлучення), сильне психоемоційне потрясіння або стрес.

Стати причиною розвитку розладу здатне і порушення сприйняття власного тіла, викликане прийомом гормонів, менопаузою та
іншими станами, які супроводжуються змінами гормонального фону.

Ще одна можлива причина – проблеми із соціальною адаптацією, у стосунках з людьми. Страхи і занепокоєння, психологічна самотність запускають захисний механізм психіки, і замість того, щоб вирішувати виниклі труднощі, брати на себе відповідальність, людина з головою поринає в «надуману» хворобу, виправдовуючи цим свою пасивність і бездіяльність.

Іпохондричний розлад викликають також особливості виховання та психологічної атмосфери в сім’ї.

Іноді іпохондрія може розвинутися через, на перший погляд, незначні зовнішні чинники: слова лікаря, перегляд «медичних» телепередач або реклами.

Тривожні симптоми

Відрізнити прояви іпохондрії від просто уважного ставлення до власного самопочуття допоможуть такі симптоми:

• побоювання іпохондриків найчастіше пов’язані з якимось конкретним важким захворюванням (рак, ВІЛ), органом або системою організму (серце, шлунково-кишковий тракт, статеві органи, головний мозок);

• людина проявляє зайву недовірливість при хворобах, які не становлять небезпеки для здоров’я і життя (наприклад, застуда), перебільшує значення звичайних симптомів (затяжний кашель – це завжди запалення легенів і т.ін.);
• схильні до іпохондрії люди уважно стежать за медичними новинами, розбираються в хворобах і симптомах, щодня читають про них в Ін-тернеті;

• іпохондрик постійно піднімає тему здоров’я; його стурбованість вигаданими хворобами зазвичай шкодить роботі і сімейному життю.

Крім того, іпохондрики часто ходять до лікарів і люблять лікуватися, приймаючи максимальну кількість препаратів. При цьому людей з розладом не влаштовують чудові результати аналізів і вердикт лікаря: здоровий. Почувши це, вони зазвичай починають шукати іншого фахівця, який підтвердить їх побоювання.

Іноді пацієнт, навпаки, уникає лікарів, тому що впевнений, що він сам краще знає, як лікуватися.

Діагностика і лікування

При підозрі на наявність іпохондричного синдрому варто відвідати сімейного лікаря і пройти стандартне обстеження: аналіз крові,
сечі, ЕКГ, УЗД внутрішніх органів і т.д. Якщо патоло-гій не виявлено, але людина все одно відчуває занепокоєння, рекомендується консультація психіатра або психотерапевта.

Згідно з медичними стандартами, для діагностики іпохондричного розладу пацієнт має бути мінімум 6 місяців переконаний у наявності в нього серйозних соматичних (тілесних) захворювань (але не більше двох). Причому заклопотаність цією думкою повинна доставляти людині страждання і заважати вести повноцінне життя.

Іпохондричний розлад у більшості випадків можна зупинити, його лікування полягає в підтримуючій і медикаментозній терапії (трав’яні збори, нейролептики, антидепресанти), психотерапії. Профілактикою іпохондрії є фізична і соціальна активність, повноцінний сон, оволодіння практичними навичками аутотренінгу, медитації, йоги, дихальної гімнастики. Крім того, недовірливим і тривожним людям рекомендується відмовитися від перегляду медичних сайтів і телепередач.

Ірина КАДЧЕНКО