Укус вуличної собаки чи кішки загрожує не тільки сильним переляком і рваною раною, а й можливістю заразитися смертельно небезпечним вірусом сказу.
Як діяти, якщо НП все ж сталася, розповів лікар-травматолог вищої категорії Юрій Шимон.

Небезпечні собаки, лисиці та їжаки

Сказ (застаріла назва – гідрофобія, водобоязнь) – це гостре інфекційне захворювання, що виникає після укусу зараженої тварини, а також при контакті слизових оболонок або пошкодженої шкіри людини з інфікованою слиною. Хвороба протікає з важким ураженням нервової системи і без застосування невідкладних профілактичних заходів зазвичай закінчується смертю пацієнта.

У більшості випадків вірус сказу людям передають собаки (найчастіше бездомні), але джерелами інфекції також можуть стати коти, лисиці, вовки, кажани, їжаки.

Імовірність розвитку сказу залежить від різних чинників: виду тварини, яка вкусила, кількості вірусу, що потрапив в організм, стану імунної системи людини і т. ін. Відіграє роль і
місце укусу – найбільш небезпечними в плані зараження вважаються голова і шия, де багато нервових закінчень.

Не чекайте симптомів!

Інкубаційний період у сказу досить довгий: в середньому – від 1 до 3 місяців, але відомі випадки, коли хвороба розвивалася як набагато швидше (за 1,5 тижня), так і довше (через рік після укусу).

Початкові симптоми сказу: невелике підвищення температури тіла, біль і незвичайні відчуття (поколювання, пощипування, печіння) в місці укусу, проблеми зі сном, пригнічена або неспокійна поведінка людини. Однією з основних ознак розвитку захворювання є водобоязнь, утруднення при ковтанні рідини, поява судом при спробі попити або поїсти. Іноді з’являється аерофобія (боязнь протягів, руху повітря). Крім того, хворий стає буйним, гіперчутливим до зовнішніх подразників (яскраве світло, гучні звуки викликають судоми м’язів кінцівок), страждає підвищеним слиновиділенням, галюцинаціями.

ВАЖЛИВО!
Якщо симптоми хвороби вже проявилися, сказ стає практично невиліковним. У міру поширення вірусу по центральній нервовій системі розвивається прогресуючий і незворотний запальний процес у головному і спинному мозку. Тому заходи треба вживати відразу після укусу тварини, яка може бути заразна.

Приблизно в 20% випадків розвивається паралітична форма сказу, для якої характерний поступовий параліч різних груп м’язів, починаючи з місця ураження, в результаті людина гине від задухи.

Що робити

Запобігти розвитку сказу здатна негайна ретельна дезінфекція рани: її потрібно мінімум 5 хвилин промивати водою з милом, після чого обробити краї повідон-йодом. Також якомога швидше після укусу необхідно зробити щеплення антирабічною вакциною. Для цього слід звернутися до лікаря (інфекціоніста, травматолога) або в найближчий травмпункт (працює цілодобово). За наявності показань можливе введення антирабічного імуноглобуліну.

Ін’єкції вакцини проти сказу робляться 5 разів протягом місяця, іноді рекомендований також 6-й укол на 90-й день. Але профілактичний курс щеплень припиняється, якщо за твариною, що вкусила пацієнта, є можливість спостерігати,
і через 10 днів у неї не виявляються ознаки захворювання.

Щеплення може мати побічні ефекти у вигляді підвищення температури тіла до 38°С, збільшення лімфовузлів, алергічної реакції. Застосування інших вакцин одночасно з антирабічною не допускається.

Профілактика

Профілактика сказу полягає в регулярній вакцинації домашніх тварин. Важливо також уникати близького контакту з потенційно хворими тваринами (як домашніми, так і дикими), що можуть вкусити або подряпати. Вас має насторожити нетипова поведінка звірка: наприклад, якщо собака безпричинно проявляє агресію, лисиця в лісі не боїться людей, кажан активний у денний час тощо. Хвора тварина може бути як надмірно збудженою, так і навпаки – млявою або навіть паралізованою.

Людям, у яких є професійний ризик заразитися сказом (ветеринари, мисливці, дресирувальники, спелеологи, тваринники), рекомендується зробити профілактичне щеплення (курс з трьох уколів протягом місяця).

Ірина КАДЧЕНКО