Якщо ви вже давно почуваєтеся втомленими і розбитими, і цей стан не минає навіть після повноцінного сну та відпочинку, не поспішайте звинувачувати себе в лінощах. Це може бути синдром хронічної втоми.

«Зоря» з’ясувала, чому він виникає та як його можна перемогти.

У групі ризику – мешканці мегаполісів

– Синдром хронічної втоми (СХВ) – це системне хронічне захворювання, для якого характерні постійний занепад сил, фізична та психічна слабкість, що не минають навіть після тривалого відпочинку, – пояснює лікар-невролог вищої категорії Оксана Щитник. – У групі ризику розвитку даного синдрому – активні люди працездатного віку, жителі мегаполісів. Жінки страждають від синдрому хронічної втоми майже втричі частіше за чоловіків. До того ж пацієнти з СХВ нерідко схильні й до інших неврологічних недуг: неврозів, панічних атак, мігреней.

Раніше прояви синдрому класифікували як форму неврастенії, депресії чи іпохондрії, наслідок авітамінозу чи ослаблення імунітету. Але наприкінці 20-го століття СХВ виділили в самостійне соматичне захворювання, яке без терапії може призвести до професійної та соціальної дезадаптації.

У чому причина

За словами лікарки, точні причини хронічної втоми  досі не встановлені. Але перевантаження нервової системи та занепад життєвих сил можуть бути спровоковані:

• хронічними захворюваннями, які порушують нормальну роботу імунної системи та всього організму: анемією, гіпотеріозом, цукровим діабетом, патологіями шлунково-кишкового тракту;

• психічними розладами: депресивними станами, фобіями, хронічним стресом та тривожністю, панічними атаками;

• бактеріальними та вірусними інфекціями, що порушують метаболізм та знижують імунітет: герпесом, гепатитом, ентеровірусом, цитомегаловірусом, ковідом;

• неправильним способом життя: системним недосипанням, зловживанням алкоголем та кавою, тривалою розумовою чи фізичною перенапругою, нестачею фізичної активності та прогулянок на свіжому повітрі;

• порушенням харчування: недоїданням або переїданням, зловживанням фастфудом, дефіцитом у раціоні вітамінів, макро- та мікроелементів;

• факторами навколишнього середовища: несприятлива екологічна обстановка змушує організм функціонувати на межі можливостей, тому люди, які живуть у промислових мегаполісах, частіше страждають від СХВ;

• тривалим прийомом деяких медичних препаратів.

Якими симптомами проявляється

Головною ознакою синдрому хронічної втоми є те, що після зниження обсягу навантажень, повноцінного сну та тривалого відпочинку втома не минає. Додатковими характерними симптомами є:

• запаморочення, що посилюється при зміні положення тіла;

• головний біль і відчуття пульсації у скронях;

• проблеми з пам’яттю, порушення концентрації уваги, загальне зниження працездатності; 

• безсоння та порушення сну: незважаючи на сильну втому, людині не вдається виспатися. Сон поверхневий і часто переривається, ночами мучать тривога, занепокоєння та страхи;

• нестача енергії:  постійне відчуття слабкості та апатії, сильна втома після виконання нескладної розумової або фізичної роботи;

• схильність до поганого настрою, дратівливості та похмурих думок;

• порушення рухової активності: біль у м’язах і суглобах, тремор рук, м’язова слабкість;

• зниження імунітету:  людина починає часто застуджуватись, загострюються хронічні недуги, виникають рецидиви раніше перенесених хвороб.

Крім того, можливі скарги на біль у горлі, збільшення лімфовузлів, порушення роботи кишечника, різку зміну апетиту та надмірну сонливість. 

Діагностика та лікування

– Синдром хронічної втоми діагностується після 6 місяців прояву клінічних ознак, – каже Оксана Щитник. – Часто постановка діагнозу утруднена через те, що більшість проявів синдрому зустрічаються й за інших захворювань. Тому СХВ – це діагноз-виключення.  Його ставлять лише після того, як виключені інші можливі причини таких симптомів (ендокринні, інфекційні, аутоімунні та онкологічні патології). Лікування синдрому залежить від причини, що його викликала, й може включати прийом антидепресантів, противірусних препаратів, імуномодуляторів, вітамінів, протизапальних засобів. Також рекомендовані фізіопроцедури та психотерапія.

До основних профілактичних заходів належить дотримання режиму праці та відпочинку, повноцінний сон, збалансований раціон, регулярна фізична активність та відмова від шкідливих звичок.

Ірина КАДЧЕНКО