Ми звично говоримо про неуважних і гіперактивних дітей, а ось від дорослих людей апріорі очікуємо зібраності та серйозності. Тим часом синдром дефіциту уваги та гіперактивності сьогодні досить поширений і серед дорослих пацієнтів.

«Зоря» з’ясувала, чому він виникає та як можна його контролювати.

Починається ще в дитинстві

– Синдром дефіциту уваги та гіперактивності (СДУГ) — це неврологічний поведінковий розлад, пов’язаний з особливістю роботи головного мозку, який починається в дитинстві, але за відсутності лікування або недостатньої корекції часто зберігається і в дорослому віці, – пояснює лікар-психіатр вищої категорії Ігор Шибко. – Синдром зазвичай проявляється гіперактивністю, імпульсивністю, проблемами з самоорганізацією та концентрацією уваги.

У самостійне захворювання СДУГ був виділений тільки у 1980 році, тому його причини, форми та прояви ще в процесі вивчення. Раніше вважалося, що в підлітковому віці симптоми синдрому самостійно згладжуються або повністю проходять, але сьогодні медики визнають, що мінімум у третини пацієнтів патологія зберігається на все життя. У дорослих людей СДУГ може призводити до проблем у навчанні, роботі, соціальних і сімейних відносинах, формувати низьку самооцінку, провокувати розвиток тривожності й депресії.

У чому причина

До поширених міфів про СДУГ належить те, що його розвиток у дитинстві може бути спровокований особливостями виховання, наслідками вакцинації, великою кількістю цукру в раціоні. Сьогодні основними причинами виникнення синдрому є:

• генетична схильність: приблизно в 70 відсотках випадків СДУГ передається від батьків або близьких родичів;

• наслідки черепно-мозкових травм;

• пренатальні та перинатальні фактори: вік і шкідливі звички матері під час вагітності, передчасні або важкі пологи, кисневе голодування плода, родові травми;

• біохімічні особливості організму: порушення вуглеводного обміну; дисбаланс нейромедіаторів — дофаміну, серотоніну і норадреналіну.

Також деякі дослідники вважають, що спровокувати розвиток синдрому можуть хронічний стрес і важкі переживання в ранньому дитинстві.

Як проявляється

За словами фахівця, симптоми СДУГ у дорослих можуть проявлятися по-різному й мати різний ступінь вираженості. Ось основні з них:

• нездатність довго концентруватися на завданні або діяльності, постійні відволікання і забудькуватість, труднощі зі сприйняттям інформації;

• проблеми з плануванням і управлінням часом, завершенням розпочатих справ, неорганізованість;

• гіперактивність, надмірна жестикуляція й балакучість, постійна стурбованість, неможливість розслабитися;

• труднощі з організацією та підтриманням порядку, веденням побуту та домашніми обов’язками;

• різкі перепади настрою, емоційна нестабільність, схильність до імпульсивних вчинків і рішень, швидка втомлюваність, дратівливість;

• труднощі у встановленні та підтримці як особистих, так і професійних відносин.

Ці проблеми можуть накопичуватися, викликаючи у людини почуття провини, стресу та втрати контролю над ситуацією і своїм життям в цілому. Тому СДУГ у дорослих часто стає основою для розвитку інших ментальних розладів: зокрема, тривожного та біполярного, а також депресивних епізодів.

Діагностика та лікування

Діагностикою СДУГ у дорослих займається психолог, психотерапевт або психіатр. Фахівець проводить детальне клінічне інтерв’ю, а також використовує різні психологічні тести та опитувальники для оцінки симптомів синдрому.

– Важливо також виключити інші захворювання й стани зі схожими проявами: депресію, тривожний розлад, порушення сну, дисфункцію щитовидної залози, залежності, – каже Ігор Шибко. – Тож додатково можуть бути рекомендовані МРТ головного мозку, електроенцефалографія, ультразвукова доплерографія судин та інші обстеження й аналізи.

Лікування призначається в кожному випадку індивідуально та залежить від типу СДУГ, вираженості симптомів і наявності інших розладів. Зазвичай застосовуються медикаменти (ноотропні препарати, антидепресанти, антиконвульсанти) і психотерапія (когнітивно-поведінкова, сімейна), що допомагає пацієнту навчитися керувати проявами синдрому, розвинути навички соціальної взаємодії та самоорганізації, підвищити впевненість у собі.

Також рекомендовані аутогенні тренування та здоровий спосіб життя: дотримання режиму праці й відпочинку, повноцінний сон, збалансований раціон, регулярні фізичні навантаження (зарядка, йога, плавання, біг).

Як розпізнати СДУГ у близьких 

У повсякденному житті для людини з синдромом може бути характерно:

• часто губити речі першої необхідності (ключі, мобільний телефон, гаманець, окуляри);

• забувати про заплановані зустрічі або візити до лікаря;

• систематично порушувати правила дорожнього руху;

• любити спонтанний шопінг або захоплюватися азартними іграми;

• постійно перебивати співрозмовника, не вислуховувати до кінця;

• користуватися чужими речами без дозволу;

• часто потрапляти в форс-мажорні ситуації через неуважність або необережність.

Але говорити про можливий СДУГ можна тільки в тому випадку, якщо зазначені симптоми присутні постійно протягом тривалого часу, систематично проявляються в різних обставинах (вдома, на роботі, в колі друзів) і відчутно знижують якість життя.

Ірина КАДЧЕНКО