За останні два тижні телевізор та Інтернет остаточно заплутали – хто на кого і коли нападе; хто наші союзники, а хто вороги; чому замість підготовки до загальної мобілізації намагаються формувати загони територіальної оборони, а жінок держава хоче взяти на військовий облік…

Активна ж інформаційна підготовка усіх сторін до війни свідчить про інше: тривале стримане протистояння великих держав досягло фінального етапу, і має настати розв’язка.

Якою вона буде для України -велике питання.

Відомий вислів – «Генерали завжди готуються до минулої війни» – належить Вінстону Черчиллю. В його актуальності сумнівів немає і сьогодні. Бо поки розвідки рахують кількість військових на кордонах, «стратегічні партнери» надають, а точніше, продають Україні переважно застаріле озброєння, мер столиці в прямому ефірі, «заспокоюючи» громадян, розмірковує про забезпечення Києва електроенергією у разі влучання снаряда у Київську ТЕЦ, американські ж дипломати гучно і показово відкликаються на батьківщину, – війна таки йде, але сучасними, цинічними, гібридними і, схоже, результативними (для інтересантів) методами.

Важко пояснити майже неприховане лукавство згаданих «стратегічних партнерів» і відверте насміхання Росії щодо України чимось іншим, ніж виконанням якихось домовленостей, повний зміст котрих не оприлюднюється. В цій ситуації наша держава – один з основних плацдармів реалізації напівпублічних угод. Відтак, ми потроху позбавляємося ще частини наших «великих друзів». Напружились стосунки з Німеччиною, не зовсім дипломатичний «обмін думками» стався з Хорватією, а найстратегічніший партнер – США передає не зовсім приємні «привіти» українській владі через американську та європейську пресу.

Бажання більшості наших «західних друзів» примусити Україну тим чи іншим чином виконувати Мінські угоди і відтворюються у вигляді інформаційного нагнітання про вторгнення, бомбардування, захоплення. Станеться все це чи ні – покажуть найближчі тижні, а підрив через це і без того слабкої української економіки очевидний. Національна валюта обвалилась до 29 гривень за долар, відтік іноземного капіталу на фоні воєнної істерії за останній місяць становить щонайменше 12 мільярдів доларів, ціни на пальне (передумова для здорожчання більшості товарів) ви самі бачите на заправках.

Та найголовніше, в українському суспільстві не додалося єдності, натомість загострились чвари, розбрат і ненависть. Дозволю собі припустити, що сьогодні ми пожинаємо плоди не сформульованої своєчасно, в перші роки незалежності, української національної ідеї – і, як наслідок, довгострокової національної стратегії. Бо записаний в Конституцію зусиллями попереднього президента курс на ЄС і НАТО не те що не реалізовується, а, як показує життя, виявився просто хибним. Доки у нашому суспільстві не буде чіткого розуміння – хто ми і куди йдемо – доти, як зараз, доводитиметься маневрувати поміж чужими інтересами.

Але робити це, як бачимо, з кожним днем стає все важче.

Володимир ПІСОЦЬКИЙ