На тлі постійних прорахунків та «ляпів» центральної влади жовтневі вибори до місцевих рад можуть вийти зовсім непередбачуваними

Коли газета вже готувалася до друку, ми з колегою ледь не посварилися. «Нема в українській такого! – гарячкував він, прочитавши заголовок. – Не кажуть так у нашій місцевості, не зрозуміє читач. Озимі – ось це правильно…» А я доказував, що маловживане зараз російське слово якнайкраще відображає збіговисько, яке потрапило під модні й досі зелені знамена.

Зрозуміло, я маю на увазі зовсім не вік, який не завжди є показником розуму або державницької зрілості. Проте приказка «молодо – зелено» також не на порожньому місці виникла. І спілкування з повіями на засіданні парламенту, численні напівкорупційні оборудки, дві квитанції під соусом з міжнародних конфузів більшості поступово набивають оскому.

Відбивається усе це та безліч обманутих сподівань на чому? На рейтингові!

РЕЙТИНГ «СЛУГ» ПАДАЄ
Про це свідчить лютневе опитування Центру Разумкова.
Якби вибори відбулися зараз, то самого Володимира Зеленського підтримали б 40,1% виборців, а його партію «Слуга народу» – 36,4%. Про 73% підтримки, яка була торік, голові держави залишається тільки згадувати.
Партійний рейтинг тане ще швидше – лише з січня «Слуга народу» втратила близько 9% прихильників.

Тож осінні перегони, на які багато хто зі старої управлінської гвардії на селі та в райцентрах не бачили сенсу йти взагалі без зеленого партквитка у кишені, мають показати: чим далі від Печерських пагорбів, тим менше уваги приділяють політиці, проте більше – професійним якостям та управлінським здібностям.

Наприкінці минулого року був у відрядженні, їздив на південь області. За кавою біля стійки пересічної крамнички розговорився з місцевими. Як водиться, про політику, що там у губернії коїться, хто за кого, з ким та проти кого товаришує. Розказали мені всі місцеві плітки та дуже нахвалювали одного з місцевих тузів.

– Молодець, господарство знає, багато для цього села (та навколишніх також) зробив. І дяка йому велика, і шана. Шкода, що на виборах геть пролетів, хоча результат показав досить пристойний. – Він у вас йшов, чому ж не підтримали? – Ні, ми – за «Слугу», а він краще хай тут залишається, поруч.

Прізвища свого обранця «від Зеленського» жоден з трьох співрозмовників пригадати не зміг.

У цьому й сіль. Можна вручити мандат весільному фотографу, навіть мавпі, та відправити до столиці. Надій, що вдало захищатиме там інтереси громади це дзуськи. А от якщо до сільради таке попреться -гарантовано отримає гарбуза. І його колір – зелений, смугастий чи стигло-помаранчевий – навряд чи кого турбуватиме. До речі, грудневі вибори до кількох ОТГ Дніпропетровщини таку тенденцію також підтвердили. В одній з них навіть голосування за посаду секретаря «зелені» програли з рахунком 14:12.

На тлі слабкості та навіть деякої ляльковості голови ОДА, який то з перукарнею бореться, то масовий підрахунок зайців очолює, то комерційним літакам намагається дати ради – хоча варто було б вивчити загальний стан області та її розбитих доріг або захаращених районних лікарень – підсумки виборів до органів місцевого самоврядування будуть суттєво відрізнятися від парламентських-2019. Бо вже зараз ціла низка очільників у «глибинці» виглядають набагато впливовішими за нещодавно призначених голів райдержадміністрацій.

Як і раніше, у партійних колодах найважливішу роль гратимуть ті, хто роками працював «на землі». Більшість вже відчуває: ставка на нові зелені обличчя не спрацювала.

І для того, щоб змінити щось, Олександрові Бондаренку доречно їздити не до пафосного Давоса, а в більш прозаїчні Межову, Софіївку, Апо-столове чи забуту Богом та обласною владою Залелію.

Андрій БОГАТИРЬОВ